Рішення

від 27.07.2009 по справі 39/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/176

27.07.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпап»

до                  Приватного підприємства «Видавництво «Аврора прінт»

про  стягнення 237 188 ,31 грн.

                                                                                                                         Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача :  Кудін С.П. (довіреність № б/н від 08.10.2008 р.)

Від відповідача :  Майданюк В.В. (довіреність № б/н від 02.01.2009 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрімпап»(позивач) звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва  про стягнення з Приватного підприємства «Видавництво «Аврора прінт»(відповідача) штрафних санкцій (пені і штрафу) у сумі 237188,31 грн. відповідно до договорів поставки № 28/04.06 від 28.04.2006 р., №  18/01/07 від 18.01.2007 р., № 22/0108 від 22.01.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2009 р. порушено провадження у  справі № 39/176 та призначено справу до розгляду на 13.04.2009 р. о 14:50 год.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2009 р. подав Відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач зазначив, що надані позивачем у якості доказів по справі копії видаткових накладних за 2008 р. не містять підпису отримувача товару та печатки відповідача, а тому не можуть вважатися належними доказами на підтвердження поставки товару відповідачу у 2008 році.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строків вирішення спору. Представник відповідача підтримав заявлене клопотання. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 р., відповідно до ст.ст. 69, 77 ГПК України строк розгляду спору по справі № 39/176 продовжено, а її розгляд відкладено на 25.05.2009 р. о  09:50 год.  

25.05.2009 р. представник позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав Заяву про зменшення позовних вимог від 25.05.2009 р., відповідно до якої відмовився від позовних вимог по поставкам Товару, які були оплачені до 03.12.2007 р. та обґрунтовував тим, що звернувся до суду із позовною заявою про стягнення штрафних санкцій 03.12.2008 р. З огляду на наведене, позивач визначив нову ціну позову у розмірі 87405,48 грн., яка включає в себе штрафні санкції за Договором поставки № 18/01/07 від 18.01.2007 р. у розмірі 53728,80 грн. та штрафні санкції за Договором поставки № 22/0108 від 22.01.2008 р. у розмірі 33676,68 грн., та надав відповідні розрахунки штрафних санкцій. Крім того, у якості додатку до Заяви про зменшення позовних вимог представник позивача додав «Акт взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Видавництво «Аврора Прінт»з 01.12.07 по 23.05.08».

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 25.05.2009 р. вищезазначену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його заяві від 25.05.2009 р., прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 87405,48 грн., з яких 53728,80 грн. –штрафні санкції за Договором поставки № 18/01/07 від 18.01.2007 р.; 33676,68 грн. - штрафні санкції за Договором поставки № 22/0108 від 22.01.2008 р.

В судовому засіданні 25.05.2009 р., відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК, було оголошено перерву до 05.06.2009 р. о 11:20 год.

Представник відповідача в судовому засідання 05.06.2009 р. подав «Додаток до відзиву на позов ТОВ «Укрімпап»та заяву про зменшення позовних вимог від 25.05.09», відповідно до якої надав контррозрахунок штрафних санкцій з урахуванням ст. 258 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань «від 22.11.1996 р.

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2009 р. заявив клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме таблиці відповідності поставок товару та оплати за поставлений товар у період дії Договорів поставки № 18/01/07 від 18.01.2007 р. та  № 22/0108 від 22.01.2008 р. Судом клопотання задоволене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 13.07.2009 р. о 10:40 год.

Представник позивача 13.07.2009 р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові Пояснення по справі від 13.07.2009 р., відповідно до яких зазначив, що 23.05.2008 р. відповідач підписав акт звірки взаєморозрахунків, у якому було зафіксовано факти прострочення платежів за видатковими накладними починаючи з 01.12.2007 р., т.т. відповідач вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу. А тому позивач вважає, що згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається, всі позовні вимоги, викладені у Заяві про зменшення позовних вимог від 25.05.2009 р. (87405,48 грн., з яких 53728,80 грн. –штрафні санкції за Договором поставки № 18/01/07 від 18.01.2007 р.; 33676,68 грн. - штрафні санкції за Договором поставки № 22/0108 від 22.01.2008 р.) стосуються сплати штрафних санкцій за поставками, повна оплата яких відбулася після 03.12.2007р. та підлягають до стягнення. Крім того, відповідач вважає, що при вирішенні спору в частині стягнення пені слід керуватися саме умовами спірних Договорів та положеннями статей 6, 551 ЦК України

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 27.07.2009 р. о 12:00 год.

В судовому засіданні, призначеному на 27.07.2009 р., за згодою сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                        ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрімпап»(позивач) і Приватним підприємством «Видавництво «Аврора прінт»(відповідач) були укладені Договори поставки № 28/04.06 від 28.04.2006 р., №  18/01/07 від 18.01.2007 р., № 22/0108 від 22.01.2008 р. (надалі –Договір № 28/04.06, Договір №  18/01/07, Договір № 22/0108, разом - Договори), відповідно до п. 1.1 яких Постачальник (позивач) зобов'язується поставити поліграфічні матеріали (надалі –Товар) Покупцеві (відповідачу), який в свою чергу зобов'язується прийняти даний Товар та оплатити його на умовах, передбачених спірними договорами.

Позивач стверджує, що за умовами Договорів здійснив поставки Товару відповідачу, факт отримання відповідачем Товару підтверджує видатковими накладними та довіреностями відповідача на отримання Товару, копії яких додані до позовної заяви.

Згідно пунктів 3.2 Договорів датою поставки Товару вважається дата оформлення Постачальником відповідної видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 28/04.06 визначені умови оплати за поставлений за цим договором Товар –оплата 100% вартості кожної поставки Товару протягом 10 банківських днів з дати поставки (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору №  18/01/07 визначені умови оплати за поставлений за цим договором Товар –оплата 100% вартості кожної поставки Товару протягом 30 банківських днів з дати поставки (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору № 22/0108 визначені умови оплати за поставлений за цим договором Товар –оплата 100% вартості кожної поставки Товару протягом 22 банківських днів з дати поставки (п. 3.2 Договору).

Позивач вважає, що внаслідок порушення відповідачем строків оплати за поставлений Товар (строки затримки оплати поставленого Товару наводяться позивачем у «Взаєморозрахунках з покупцями»по кожному із спірних договорів, які додані до позовної заяви), останній повинен нести відповідальність, передбачену умовами спірних договорів, а саме:

Відповідно до п. 7.2 Договору № 28/04.06 за порушення Покупцем строків оплати Покупець зобов'язується сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати. Згідно п. 7.3 названого договору, у випадку якщо Покупець порушив строки оплати більш ніж на 2 банківські дні, він додатково сплачує постачальникові штраф у розмірі –5% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 7.2 Договору № 18/01/07 та п. 7.2 Договору № 22/0108  за порушення Покупцем строків оплати Покупець зобов'язується сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Згідно п. 7.3 Договору № 18/01/07, у випадку якщо Покупець порушив строки оплати більш ніж на 2 банківські дні, він додатково сплачує постачальникові штраф у розмірі –3 % від суми заборгованості.

Згідно п. 7.3 Договору № 22/0108, у випадку якщо Покупець порушив строки оплати більш ніж на 2 банківські дні, він додатково сплачує постачальникові штраф у розмірі –5% від суми заборгованості.

Відповідно до Відзиву на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України).

Позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено правило, згідно з яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Пунктом 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом поважними причин пропущеної позовної давності.

Клопотання з приводу поважності причин пропуску строку позовної давності та можливості його поновлення позивачем не заявлялось.

Проте, відповідно до поданої позивачем Заяви про зменшення позовних вимог від 25.05.2009 р., останній з огляду на заяву позивача про застосування строку позовної давності відмовився від позовних вимог по поставкам Товару, які були оплачені до 03.12.2007 р. (позивач вважає, що звернувся до суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій 03.12.2008 р., але остання була повернута позивачеві без розгулу ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-39/12973 від 05.12.2008 р.)

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Діями, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обовЧязку в розуміння вищезазначеної норми ст. 264 ЦК України можуть бути, зокрема, повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання, підписання акту звірки взаєморозрахунків. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У поданих в судовому засіданні 13.07.2009 р. письмових Поясненнях позивач наполягав на мотивації переривання строку позовної давності на підставі підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків від 23.05.2008 р.

Судом встановлено, що 23.05.2008 р. сторони дійсно підписали «Акт взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Видавництво «Аврора Прінт»з 01.12.07 по 23.05.08»(його копія знаходиться в матеріалах справи, надалі –Акт взаєморозрахунків від 23.05.2008 р.). Відповідно до Акту взаєморозрахунків від 23.05.2008 р. відповідач визнав свою заборгованість у сумі 89827,83 грн. за отриманий згідно видаткових накладних Товар, а саме:

№ 1617 від 04.12.2007 р.;

№ 1626 від 06.12.2007 р.;

№ 1636 від 07.12.2007 р.;

№ 1662 від 12.12.2007 р.;

№ 1668 від 13.12.2007 р.;

№ 1703 від 20.12.2007 р.;

№ 1707 від 20.12.2007 р.;

№ 1736 від 25.12.2007 р.;

№ 1750 від 26.12.2007 р.;

№ 1760 від 26.12.2007 р.;

№ 1763 від 28.12.2007 р.;

№ 1764 від 28.12.2007 р.;

№ 1765 від 28.12.2007 р.;

№      31 від 15.01.2008 р.;

№    113 від 25.01.2008 р.;

№    157 від 06.02.2008 р.;

№    171 від 08.02.2008 р.;

№    206 від 15.02.2008 р.;

№    451 від 03.04.2008 р.

(надалі –Накладні за Актом взаєморозрахунків від 23.05.2008 р.).

В свою чергу,  визнання відповідачем свого боргу за Накладними за Актом взаєморозрахунків від 23.05.2008 р. має наслідком у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України переривання позовної давності з 23.05.2008 р. (дата підписання вищезазначеного акту) у господарських правовідносинах сторін з приводу виконання ними прав і обов'язків за Договорами № 18/01/07, № 22/0108.

Отже, з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) на підставі Договорів № 18/01/07, № 22/0108 позивач у відповідності до ч. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 264 ЦК України міг звернутися до суду в межах строку позовної давності в один рік - з 23.05.2008 р. по 23.05.2009 р.

Фактично позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 23.03.2009 р. про стягнення з Приватного підприємства «Видавництво «Аврора Прінт»штрафних санкцій у сумі 237188,31 грн. (та по якій було порушено провадження у справі № 39/176) - 26.03.2009 р. (підтверджується реєстраційним штампом суду від 26.03.2009 р.),  а отже в межах встановленого ЦК України спеціального строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, спір розглядається судом виходячи з нової ціни позову, яка була зазначена позивачем у Заяві про зменшення позовних вимог від 25.05.2009 р. та підтверджена останнім у письмових Поясненнях від 13.07.2009 р., а саме: 87405,48 грн., з яких 53728,80 грн. –штрафні санкції за договором поставки № 18/01/07 від 18.01.2007 р.; 33676,68 грн. - штрафні санкції за договором поставки № 22/0108 від 22.01.2008 р.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зібрані у справі докази свідчать, що між сторонами по справі укладені договори поставки, а тому саме вони та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбачених цими договорами поставок та їх оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

         Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

         Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

По матеріалам справи встановлено, що видаткові накладні (за виключенням видаткової накладної № 0115 від 29.06.2006 р.), на які позивач посилається  як на доказ поставки ним та отримання відповідачем Товару (копії накладних знаходяться в матеріалах справи), не містять підпису отримувача Товару та печатки відповідача. При цьому слід зазначити, що у справі наявні копії генеральних довіреностей від 19.01.2007 р. та від 09.01.2008 р., якими засвідчені відтиск печатки та підписи матеріально –відповідальних осіб, яким доручено отримання матеріальних цінностей (товару), зокрема, п. Бариловської І.І.

Відповідно до абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, при централізовано –кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Таким чином, надані позивачем видаткові накладні не оформлені позивачем належним чином, а отже не можуть вважатися належними доказами на підтвердження поставки Товару відповідачу.

В той же час, суд приймає до уваги той факт, що підписання відповідачем Акту взаєморозрахунків від 23.05.2008 р. свідчить про визнання відповідачем отримання Товару згідно Накладних за Актом взаєморозрахунків від 23.05.2008 р.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

        Як встановлено вище, у відповідності до положень п. 4.1 Договору №  18/01/07 визначені умови оплати за поставлений за цим договором Товар –оплата 100% вартості кожної поставки Товару протягом 30 банківських днів з дати поставки (п. 3.2 Договору), а відповідно до п. 4.1 Договору № 22/0108 визначені умови оплати за поставлений за цим договором Товар –оплата 100% вартості кожної поставки Товару протягом 22 банківських днів з дати поставки (п. 3.2 Договору).

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідачем було порушено зобов'язання з оплати вартості поставленого Товару у вищезазначені строки.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

        Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

        Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

        Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

        Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).             

        Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

       Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

        Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

        Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

        Пунктом 7.2 Договору № 18/01/07 та пунктом 7.2 Договору № 22/0108 сторони встановили, що за порушення Покупцем строків оплати Покупець зобов'язується сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

        Згідно з частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

         Отже, не порушуючи вимог чинного законодавства сторони мали право в спірних Договорах відступити від положень Закону України та збільшити розмір неустойки. Фактично встановлена сторонами у п. 7.2 спірних Договорів відповідальність за прострочення виконання зобов'язання - пеня у розмірі 0,5% -не суперечить матеріальному праву України.

        В той же час, суд не погоджується з доводами позивача, викладеними ним у письмових Поясненнях від 13.07.2009 р. (на думку позивача, при вирішенні спору в частині стягнення пені слід керуватися саме умовами спірних Договорів та положеннями статей 6, 551 ЦК України), оскільки положення Закону України хоча і не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, проте передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

        Фактично позивач здійснив розрахунок пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу за видатковими накладними у сумі 79798,31 грн. (з яких:  48769,31 грн. за Договором № 18/01/07 та 31029,00 грн. за Договором № 22/0108 (такі розрахунки додані позивачем до Заяви про зменшення позовних вимог від 25.05.2009 р.). Однак, нарахування пені у зазначених розрахунках здійснюється в т.ч. і за видатковими накладними, які, як вище зазначалось, не можуть бути належними доказами щодо отримання Товару відповідачем. Судом також було встановлено, що відповідач фактично отримав Товар тільки Накладними за Актом взаєморозрахунків від 23.05.2008 р., а тому і нарахування пені можливе тільки за прострочення оплати Товару за Накладними за Актом взаєморозрахунків від 23.05.2008 р.      

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у сумі 8382,47 грн. (з яких: 4584,32 грн. за Договором № 18/01/07 та 3798,15 грн. за Договором № 22/0108), з огляду на Акт взаєморозрахунків від 23.05.2008 р., п.п. 4.1, 7.2 Договорів № 18/01/07, № 22/0108 та положення ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань». При цьому суд застосовує облікову ставку НБУ у розмірі 10%, яка діяла у період з 01.01.2008 р. по 29.04.2008 р. (Постанова НБУ № 492 від 29.12.2007 р.) та облікову ставку НБУ у розмірі 12%, яка діяла у період з 30.04.2008 р. (Постанова НБУ № 107 від 21.04.2008 р.).

        В іншій частині вимог щодо сплати пені в сумі  71415,84 грн. (79798,31 грн. - 71415,84 грн. = 8382,47 грн.) позивачу належить відмовити.

         Згідно п. 7.3 Договору № 18/01/07, у випадку якщо Покупець порушив строки оплати більш ніж на 2 банківські дні, він додатково сплачує постачальникові штраф у розмірі –3% від суми заборгованості.

Згідно п. 7.3 Договору № 22/0108, у випадку якщо Покупець порушив строки оплати більш ніж на 2 банківські дні, він додатково сплачує постачальникові штраф у розмірі –5% від суми заборгованості.

        Фактично позивач здійснив розрахунок штрафу в розмірі 3% і 5% від суми заборгованості за видатковими накладними у сумі 7607,17 грн. (з яких: 4959,49 грн. за Договором № 18/01/07 та 2647,68 грн. за Договором № 22/0108) (розрахунки додані позивачем до Заяви про зменшення позовних вимог від 25.05.2009 р.). Однак, нарахування штрафу у зазначених розрахунках також здійснювалося позивачем в т.ч. і за видатковими накладними, які не можуть бути належними доказами щодо отримання Товару відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у сумі 2638,00 грн. за Договором № 18/01/07 та у сумі 2647,68 грн. за Договором № 22/0108, а отже у загальній сумі 5285,68 грн., з огляду на Акт взаєморозрахунків від 23.05.2008 р. та п.п. 4.1, 7.2 Договорів № 18/01/07, № 22/0108.

        В іншій частині вимог щодо сплати штрафу в сумі  2321,49 грн. (7607,17 грн. –5285,68 грн. = 2321,49 грн.) позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

         Відповідно до положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

А тому, сплачене позивачем державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині зменшення ним на 149782,83 грн. вимог щодо стягнення штрафних санкцій (237188,31 грн., первісний позов –87405,48 грн., нова ціна позову за заявою про зменшення позовних вимог = 149782,83 грн.), відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 14, 202, 256, 258, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549,551, 610, 612,626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань», ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Приватного підприємства «Видавництво «Аврора прінт»(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 36, к. 13; ідентифікаційний код 21484864; п/р 26004032578911 в Київській міській філії АКБ УСБ, МФО 322012;), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпап»(03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 7, ідентифікаційний код 33934738; рахунок № 260023106101 в АБ «Банк регіонального розвитку», МФО 300540) 8382,47 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят дві гривні 47 коп.) пені,  5285,68 грн. (пЧять тисяч двісті вісімдесят пЧять гривень 68 коп.) штрафу,  136,68 грн. (сто тридцять шість гривень 68 коп.) держмита та 18,45 грн. (вісімнадцять гривень 45  коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         2.  В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення:  27.07. 2009 р.