Постанова

від 22.07.2009 по справі 31/166

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/166

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.07.2009                                                                                           № 31/166

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Тищенко  О.В.

 при секретарі:           Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від  позивача:      не з'явився                            

від відповідача :  Горніцька І.В., дов. №1390/1/18 від 15.06.2009

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2009

 у справі № 31/166 (суддя Качан Н.І.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Буд Сервіс"

 до                                                   Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання додаткової угоди укладеною та зобов"язання вчинити дії

 СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Віп Буд Сервіс” (далі-позивач) до Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України”  (далі-відповідач) про визнання     додаткової угоди до договору №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008 укладеною  та зобов'язання відповідача прийняти виконані роботи, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 за додатковою угодою до договору  №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008, створити робочу комісію, включаючи до її складу працівників  позивача,  для підписання акту прихованих робіт.

Рішенням господарського суду міста Києва  від 14.05.2009 позовні вимоги задоволено повністю: вирішено вважати укладеною додаткову угоду до договору №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008 між сторонами в запропонованій редакції; зобов'язано  відповідача прийняти  виконані позивачем роботи шляхом підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 за додатковою угодою до договору  №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008, створити робочу комісію, включаючи до її складу працівників  позивача; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на неналежному виконанні відповідачем своїх договірних зобов'язань та ухиленні останнього від  прийняття виконаних позивачем робіт.

 Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,  відповідач   звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд   скасувати  рішення господарського суду  міста Києва  від 14.05.2009 та припинити провадження у справі, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі   відповідач  посилається на  порушення судом норм матеріального та процесуального  права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що як наслідок призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, відповідач зазначив, що місцевим господарським судом не встановлено чи відповідає предмет спору у даній справі передбаченим чинним законодавством способам захисту прав та інтересів позивача. Також відповідач наполягає на тому, що судом зобов'язано останнього підписати акти виконаних ремонтно-будівельних робіт, які в дійсності ніколи не виконувались позивачем. Крім того, відповідач посилається на порушення судом приписів статті 58 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України)  щодо об'єднання  декількох вимог в одній справі та зазначає про те, що справу було розглянуто за відсутності представника відповідача, які були  позбавлені можливості особистої присутності на судових засіданнях, що в свою чергу призвело до  неповноти дослідження дійсних обставин справи.

Ухвалою  Київського апеляційного господарського суду  від 07.07.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О., Тищенко О.В.) відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну  скаргу було прийнято до розгляду,  судове засідання призначено на  22.07.2009.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 №01-23/1/18, у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у щорічній відпустці, розгляд апеляційної скарги у  даній справі доручено здійснювати колегії у складі суддів: Смірнова Л.Г.-головуюча, Калатай Н.Ф., Тищенко О.В.

У судове засідання 22.07.2009 з'явився представник відповідача, який повністю   підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник  позивача у судове засідання не з'явився.

Позивач  був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали про  порушення апеляційного провадження від 07.07.2009, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 „Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”).

Копія ухвали про порушення апеляційного провадження від 07.07.2009 №31/166, яка надсилалась на  адресу, вказану  у довідці ЄДРПОУ (арк. справи 33),  повернулась до суду з відміткою поштового відділення  про те, що організацію не розшукано. При цьому, слід зазначити, що  адреса, яка зазначена у довідці ЄДРПОУ співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві  та апеляційній скарзі.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважаться належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Враховуючи наведене, а також, що  явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності  представника позивача  за наявними в ній матеріалами на підставі статті 101 ГПК України.

          Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний  доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 30.07.2009 між сторонами було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт №01/08 (далі-договір), відповідно до пункту  1.1. якого відповідач, як замовник, доручає та оплачує, а позивач, як підрядник, зобов'язується у відповідності до даного договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати ремонтно-будівельні роботи за адресою: м.Київ, вул. Софіївська, №18.

Відповідно до пункту  2.1.4. договору після завершення підрядником робіт якісно в повному обсязі, відповідач як замовник мав прийняти їх за актом прийому-передачі виконаних робіт згідно з договором.

Пунктом 2.1.5. договору передбачено, що замовник зобов'язаний підписувати форми КБ-2в та КБ-3, або мотивувати свою відмову від їх підписання та забезпечувати оплату робіт підрядника у термін 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту підписання форми КБ-2в та КБ-3. Відповідно до пункту 4.1. договору, приймання замовником, виконаних робіт здійснюється відповідно до діючих норм і правил із складання акту огляду прихованих робіт та акту приймання передачі виконаних робіт.

Згідно пункту 3.4. договору вартість робіт за договором включає вартість матеріалів та обладнання, витрати пов'язані з транспортуванням, виконанням робіт, заробітну плату, тощо.

Пункт 3.5. договору передбачено, що договірна ціна може бути змінена сторонами шляхом укладання додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємною частиною у випадку зміни обсягів і складу робіт.

Посилаючись на те, що після закінчення виконання взятих на себе зобов'язань за договором, у зв'язку з зміною обсягу і складу робіт, позивач неодноразово повідомляв відповідача про зміну вартості робіт по договору та необхідність виконання свого зобов'язання по підписанню форм КБ-2в, КБ-3 та укладенню додаткової угоди передбаченої пунктом   3.5. договору, проте відповідач залишив  зазначені звернення без реагування,  позивач звернувся з даним позовом до суду  та просив визнати     додаткову угоду до договору №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008 укладеною  та зобов'язати відповідача прийняти виконані роботи, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 за додатковою угодою до договору  №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008, створити робочу комісію, включаючи до її складу працівників  позивача,  для підписання акту прихованих робіт.

Місцевим господарським судом  визнано заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком  виходячи з наступного.

Право особи  на звернення до суду  гарантоване Конституцією України. Це право може бути реалізоване коли особа вважає, зокрема, що її права порушено.

Під захистом цивільних  прав  розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуто припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.   Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України).

Згідно частини другої   статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:  визнання права;  визнання правочину недійсним;  припинення дії, яка порушує право;  відновлення становища, яке існувало до порушення;  примусове виконання обов'язку в натурі;  зміна правовідношення;  припинення правовідношення;  відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди;  визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України  (далі-ГК України) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Вказаними нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими нормами чинного законодавства України не передбачений такий спосіб захисту права як визнання угод укладеними за результатами розгляду  відповідних позовних вимог, тому вимога позивача   про визнання     додаткової угоди до договору №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008 укладеною не відповідає встановленим способам захисту цивільних прав, не  ґрунтується на  нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні цієї позовної вимоги. Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи  немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої  суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не   можуть бути обставини, які  виступають доказами у справі. Визнання угоди укладеною підтверджує лише певний юридичний факт, який   може бути підставою позову.

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 №01-8/2229 зазначено, що дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладено в його постановах від 13.07.2004 у  справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11, від 04.04.2006 у справі №40/270пд,  від 23.12.2008 у справі №3/273.

За таких обставин, слід зазначити, що  у разі ухилення однієї сторони від підписання договору, заінтересована сторона може звернутися  з позовом про спонукання іншої сторони до укладення договору на умовах проекту запропонованого позивачем.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти виконані роботи, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 за додатковою угодою до договору  №01/08 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 15.08.2008, створити робочу комісію, включаючи до її складу працівників  позивача,  для підписання акту прихованих робіт Київський апеляційний господарський суд також вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обов'язок доказування відповідно до пункту  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

    Відповідно до статті 34 ГПК України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

         Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не  можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як на підставу  вищезазначеної вимоги, позивач посилається на те, що в процесі виконання своїх зобов'язань за договором було змінено обсяги  та склад робіт, у зв'язку з чим останнім було запропоновано  відповідачеві укласти додаткову угоду до договору.

         Проте, в порушення приписів статті 33 ГПК України  суду не надано  належних доказів щодо  укладення додаткової угоди до договору  на підставі якої позивачем заявлено вимоги про  підписання актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3, а відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд  вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин,  судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва   від 14.05.2009  не відповідає чинному законодавству,  що є підставою для його скасування. При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача на порушення судом його прав  на захист інтересів, у зв'язку з розглядом  даної справи за відсутності його представника,  оскільки відсутність генерального директора  відповідача  не може  бути визнано поважною причиною та перешкодою для направлення у судове засідання представника.

Посилання  відповідача на  порушення судом  першої інстанції приписів статті 58 ГПК України також відхиляється Київським апеляційним господарським судом,   оскільки позивачем заявлено декілька вимог, які пов'язані між собою підставами виникнення.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

         Керуючись ст.ст.49, 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.  Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України”    на  рішення господарського суду  міста Києва від 14.05.2009 у справі №31/166 задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2009 у справі №31/166  скасувати.

3.    В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Віп Буд Сервіс»   (код 34353946, м. Київ, вул.Городня, 13, кв.79)     на користь Всеукраїнської громадської організації „Асоціація платників податків України”     (код  21704946, 01001, м.Київ, вул..Михайлівська, 24/11В,  р/р 260090105560 в ЗАТ „Про кредит банк”, МФО 320984) 42(сорок дві)грн.50коп. – державного мита за подачу апеляційної скарги.

5.   Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському міста Києва.

6. Матеріали справи №31/166 повернути до господарського суду                      міста Києва.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

                                                                                          Тищенко  О.В.

 24.07.09 (відправлено)