Рішення

від 14.07.2009 по справі 32/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/138

14.07.09

За позовомПідприємства Київської міської місцевої громадської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»«Українська постачальна група»

до

Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення боргу в розмірі 1 364 038,30 грн.

                                                                                        Суддя  Хрипун О.О.           

Представники:

від ПозивачаМундірова В.М.-предст., Костенко В.Г.-дир.

від ВідповідачаГлоба К.В.-предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.03.2009 підприємство Київської міської місцевої громадської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»«Українська постачальна група»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі –Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача кошти за неналежне виконання зобов'язання за договором поставки у сумі 1 364 038,30 грн.

03.07.2009 Позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він зменшив розмір матеріальних збитків за рахунок відмови від стягнення пені у зв'язку з закінченням строку позовної давності та зменшив розмір моральної шкоди, що, на думку Позивача, була завдана йому протиправними діями Відповідача, з 1 000 000,00 грн. до 500 000,00 грн.

У поданій до суду позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним чином.

20.04.2006 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки            № ПЗ/НХ-061182 (далі – Договір поставки), відповідно до якого Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач –оплатити матраци ватяні в кількості 7 000 штук та подушки пух-перо на загальну суму 406 980,00 грн. На виконання зазначеного Договору Позивач здійснив дві поставки товару: 05.052006 –на суму 45 256,00 грн.; 23.05.2006 –на суму 90 552,00 грн. Відповідно до п. 7.2. Договору поставки Відповідач повинен здійснити оплату за поставлений товар протягом 15 днів з дня його отримання. Станом на 04.09.2006 Відповідачем було всього сплачено Позивачу за поставлений товар 65 000,00 грн. Після 04.09.2006 жодних оплат та замовлень на виконання Договору поставки Відповідачем здійснено не було. Таким чином, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором поставки складає 25 552 грн. На вказану суму боргу Позивачем були нараховані 3% річних та інфляційне збільшення суми заборгованості за весь час прострочення. Також Позивачем здійснений розрахунок втраченої вигоди за Договором поставки, що складається з грошової суми у розмірі 316 428,00 грн., яку Позивач міг би отримати за умови здійснення Відповідачем замовлення товару на всю суму, що передбачена укладеним між ними Договором, та грошової суми у розмірі 8 333,01 грн., що була сплачена Позивачем за договором кредиту, укладеним з ТОВ КБ «Коопінвестбанк». Крім того, Позивач вважає, що внаслідок дій Відповідача, пов'язаних з неповною оплатою поставленої продукції, Позивач зазнав приниження честі, гідності та ділової репутації, зокрема була порушена його ділова репутація серед контрагентів: Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»та ТОВ «Мінерал-Трейд», які відмовилися від подальшої співпраці з Позивачем. Посилаючись на зазначені обставини, Позивач просить стягнути з Відповідача завдану останнім моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

У своєму відзиві Відповідач зазначає, що відповідно до п. 9.5. Договору поставки підтвердженням одержання товару є акт приймання-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін, на підставі якого замовник здійснює оплату поставленого товару. Оскільки, акт приймання-передачі товару в матеріалах справи відсутній, обов'язок Відповідача здійснити оплату не доведений. Крім того, нарахування неодержаного прибутку у розмірі 316 428, 00 грн. є необґрунтованим, оскільки Позивач поставив товар лише на суму 90 552,00 грн., а отже, перший порушив умови Договору поставки. Нарахування Позивачем збитків у розмірі 8 333,01 грн. є необґрунтованим, оскільки Позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язань Відповідачем та спричиненням зазначених збитків. Також Відповідач вважає неправомірною вимогу щодо стягнення моральної шкоди, оскільки Договір поставки був укладений між юридичними особами, а тому положення ст. 23 ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають застосуванню.

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва                       

ВСТАНОВИВ:

27.04.2006 між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір поставки №ПЗ/НХ-061182 (далі –Договір поставки), відповідно п. 1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику (Відповідачу) товар відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору поставки товар повинен бути поставлений Замовнику не пізніше 15 днів з дня погодження сторонами заявки Замовника.

Відповідно до п. 9.5 Договору поставки підтвердженням одержання товару Замовником є акт приймання-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

28.04.2006  Відповідач направив Позивачу заявку № НХД-60 на поставку матраців ватяних в кількості 1000 штук по ціні 28,35 грн. та подушок пух-перо в кількості 1000 штук по ціні 9,38 грн. на загальну суму 45 276,00 грн.

03.05.2006 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 9 691, 42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № УК-000009 від 03.05.2006 та актом  приймання-передачі товару від 03.05.2006, що були підписані представниками Позивача та Відповідача.

05.05.2006 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 35 584,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № УК-000010 від 05.05.2006 та актом приймання-передачі товару від 05.05.2006, що були  підписані представниками сторін.

17.05.2006 Відповідач направив Позивачу заявку № НХД-90 на поставку матраців ватяних в кількості 1000 штук по ціні 28,35 грн. та подушок пух-перо в кількості 1000 штук по ціні 9,38 грн. на загальну суму 45 276,00 грн.

23.05.2006 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 45 276,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № УК-000012 від 23.05.2006 та актом приймання-передачі товару від 23.05.2006, що були підписані сторонами.

Таким чином, Позивач поставив Відповідачу товар за Договором поставки на загальну суму 90 552,00 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 15 банківських днів з дня його отримання.

В матеріалах справи знаходяться: виписка з особового рахунку з 15.05.2006 по 20.05.2006, з якої вбачається що Відповідач сплатив Позивачу 15 000,00 грн. за поставлений товар; виписка з особового рахунку за 16.05.2006, з якої вбачається що Відповідач сплатив Позивачу 10 000,00 грн. за поставлений товар; виписка з особового рахунку за 20.05.2006, з якої вбачається що Відповідач сплатив Позивачу 20 000,00 грн. за поставлений товар; виписка з особового рахунку за 06.07.2006, з якої вбачається що Відповідач сплатив Позивачу 10 000,00 грн. за поставлений товар; виписка з особового рахунку за 04.09.2006, з якої вбачається що Відповідач сплатив Позивачу 10 000,00 грн. за поставлений товар.

Таким чином, всього Відповідачем було сплачено Позивачу за товар, поставлений останнім за Договором поставки, 65 000,00 грн. Представник Відповідача підтверджує у своєму відзиві те, що саме така сума була перерахована Відповідачем на рахунок Позивача в якості оплати за товар, поставлений за Договором поставки.

Згідно з п. 6.4. Договору поставки загальна сума договору складає 406 980,00 грн. Відповідно до п. 16.2. Договору поставки закінчується 31.12.2006.

За твердженням Позивача, яке не заперечується Відповідачем, більше ні поставок, ні оплати за поставлений товар на підставі укладеного Договору поставки сторонами не проводилось.

З наведеного слідує, що сума боргу Відповідача за поставлений Позивачем товар складає 25 552,00 грн.

Позивачем було надано суду копію Договору поставки № 2 від 10.11.2005, укладеного між Позивачем та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі –компанія «Київенерго»), відповідно до якого продавець (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (компанія «Київенерго») товар згідно зі специфікацією, а Продавець зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Сума Договору згідно з Додатковою угодою № 1 до Договору поставки № 2 від 10.11.2005 складає 199 157,78 грн. До зазначеного договору Позивачем була додана копія листа компанії «Київенерго», адресованого Позивачу, з якого вбачається, що компанія «Київенерго»відмовляється від подальшої співпраці з Позивачем у зв'язку з порушенням останнім термінів поставки солі технічної за договором поставки № 2 від 10.11.2005.

Також Позивачем було додано до позовної заяви копію договору поставки №24/1/06/С від 24.06.2006, укладеного між Позивачем (Покупцем) та ТОВ «Мінерал-Трейд»(Постачальник), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця сіль кухонну, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах зазначеного договору. До даного договору доданий лист ТОВ «Мінерал-Трейд»без дати та номеру, адресований Позивачу, в якому останній повідомляється про відмову ТОВ «Мінерал-Трейд»від подальшої співпраці з Позивачем у зв'язку з тим, що Позивач порушив умови договору щодо здійснення передплати за поставлений товар.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться Договір кредиту за овердрафтом № 04-12/3о-2 від 04.05.2006, укладений між Позивачем (Позичальник) та ТОВ КБ «Коопінвестбанк», відповідно до п. 1.1. якого Кредитор надає Позичальнику овердрафт для здійснення операцій з поточного рахунку понад залишок коштів зі сплатою відсотків, комісії та інших платежів відповідно до цього договору. Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору ліміт кредитування, у межах якого Позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, складає 80 000,00 грн. Відповідно до додаткового правочину № 1 до даного договору кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути здійснене погашення заборгованості складає 04.10.2006. Позивачем була також надана довідка, видана КБ «Коопінвестбанк»Позивачу в тому, що за період з 04.05.2006 по 26.12.2006 за обслуговування овердрафту Позивачем було сплачено банку відсотків та комісії на загальну суму 8 333,01 грн.

З наведених вище обставин вбачається, що спір між Позивачем та Відповідачем виник внаслідок неналежного виконання Відповідачем свого зобов'язання за Договором поставки щодо оплати поставленої продукції.

Суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Зобов'язання між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі укладеного між ними Договору поставки № ПЗ/НХ-061182 від 27.04.2006.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Позивач належним чином виконав своє зобов'язання щодо поставки Відповідачу Продукції на загальну суму 90 552,00 грн. і саме на таку суму товар був замовлений згідно з заявками Відповідача.

Доказами, які є в матеріалах справи підтверджується, що Відповідач здійснив оплату за поставлений товар лише частково, сплативши Позивачу 65 000,00 грн. При цьому вчасно Відповідачем було сплачено лише 55 000,00 грн., з 07.06.2006 (останній день сплати за товар, поставлений Позивачем 23.05.2006) по 04.09.2006 сума боргу складала 35 552,00 грн., а з 04.09.2006 (дата останнього платежу, здійсненого Відповідачем за Договором поставки) й по сьогоднішній день сума боргу Відповідача перед Позивачем складає 25 552,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, на яку посилається Позивач при обгрунтувані розміру штрафних санкцій, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Це, зокрема, стосується нарахування штрафних санкцій за порушення господарських зобов'язань.

Оскільки спірні відносини виникли між Позивачем та Відповідачем, які є суб'єктами господарювання відповідно до ст. 55 ГК України, а також у  зв'язку з тим, що договір поставки № ПЗ/НХ-061182 від 27.04.2006, укладений між Позивачем та Відповідачем, не містить спеціальних застережень щодо періоду, за який можуть бути нараховані штрафні санкції за порушення умов договору, суд при нарахуванні трьох процентів річних та інфляційних витрат на суму боргу, прострочення виконання якого допущено Відповідачем, обмежується шестимісячним строком.

Таким чином, сума боргу, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних за шість місяців з моменту допущення Відповідачем прострочення оплати складає 28 030,91 грн., з яких 25 552,00 грн. –сума основного боргу, 2016,4 грн. –сума інфляційних витрат, 462,51 грн. –сума 3% річних.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, щодо стягнення з Відповідача втраченої вигоди на загальну суму 324 761,01 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн., суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як вбачається зі змісту наведених положень законодавства, ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Оскільки спір між сторонами виник з господарських правовідносин, при визначені розміру збитків, яких зазнав суб'єкт господарювання внаслідок неналежного виконання господарського зобов'язання іншим суб'єктом, застосуванню підлягають саме норми ГК України.

В обгрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення з Відповідача втарченої вигоди, Позивач, зокрема посилається на те, що відповідно до п. 6.4. Договору поставки загальна сума договору складає 406 980,00 грн., проте Відповідачем було здійснене замовлення лише на постачання товару на суму 90 552,00 грн., тому Позивач не одержав 316 428,00 грн., на які він розраховував при укладенні договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставки товар повинен бути поставлений замовнику не пізніше 15 днів від дня погодження сторонами заявки замовника. Тобто договором, укладеним між Позивачем та Відповідачем, передбачено, що поставка товару Позивачем здійснюється лише при наявності відповідного замовлення зі сторони Відповідача. Доказами, що є в матеріалах справи, підтверджено, що Відповідач здійснив замовлення лише на поставку продукції в сумі 90 552,00 грн. і жодних інших замовлень від Відповідача не надходило. Натомість, Позивач не зазначає в своїй позовній заяві, що ним були вчинені будь-які дії, спрямовані на подальше постачання продукції на іншу частину суми, що передбачена в Договорі поставки, чи, що ця продукція була вироблена ним для потреб Відповідача, або, що він звертався до Відповідача з приводу подальшого викоанння укладеного між ними договору. Таким чином, порушення зобов'язання за Договором поставки зі сторони Відповідача полягає лише в тому, що він не повністю оплатив вже поставлену продукцію, а не в тому, що він не здійснив замовлення товару на всю суму, передбачену в договорі.

Позивачем також не доведено, що 8 333,01 грн., які були сплачені ним ТОВ КБ «Коопінвестбанк»за Договором кредиту за овердрафтом № 04-12/3о-2 від 04.05.2006, є додатковими витратами, які здійснив Позивач внаслідок неналежного виконання свого зобов'язання Відповідачем.  Натомість, з довідки, що видана КБ «Коопінвестбанк»Позивачу,  слідує, що 8 333,01 грн. були сплачені Позивачем банку в якості відсотків та комісії за послуги банку. Твердження Позивача про те, що зазначений кредитний договір був укладений ним саме для виконання Договору поставки № ПЗ/НХ-061182 від 27.04.2006 не підтверджується жодними доказами, що є в матеріалах справи. Зі змісту Договору кредиту за овердрафтом № 04-12/3о-2 від 04.05.2006 до такого висновку теж прийти не можна, оскільки в ньому взагалі не зазначено, для яких потреб Позивач позичає кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд також відмовляє Позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення з Відповідача моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн.

Так відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, ГК України передбачає можливість компенсації моральної шкоди, що була завдана у зв'язку з порушенням господарського зобов'язання лише в тому випадку, коли право на таку компенсацію передбачене законом.

У п. 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»зазначається, що абзац п'ятий частини першої статті 225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Стаття 23 ЦК України такої вказівки не містить. Разом з тим положення частини першої статті 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не можна розуміти таким чином, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються, оскільки ЦК України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди (наприклад, частина третя статті 39, частина друга статті 200, частина друга статті 216, частина третя статті 225 ЦК України тощо). Так само і припис пункту четвертого частини першої статті 611 ЦК України про відшкодування моральної шкоди не означає, що відшкодування моральної шкоди допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання. Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

Нормами цивільного та господарського законодавства, що регулюють правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем, не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди за збитки, що були завдані одній із сторін внаслідок неналежного виконання свого зобов'язання іншою стороною.

Посилання Позивача на листи його контрагентів, які відмовляються в подальшому продовжувати співпрацю з Позивачем через порушення останнім своїх зобов'язань за укладеними договорами, як на доказ того, що внаслідок порушення Відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати за поставлену продукцію, діловій репутації Позивача була завдана шкода, не приймаються судом до уваги. Так Позивачем не був доведений, а судом встановлений при дослідженні наданих Позивачем документів, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням умов Договору поставки Відповідачем та діями господарських контрагентів Позивача, які відмовляються в подальшому співпрацювати з ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033, р/р 26008000781 в АБ «Експрес-Банк», МФО 332959) на користь підприємства Київської міської місцевої Громадської організації інвалідів «Союз організації інвалідів «Українська постачальна група»(03040, м. Київ, вул. Бурмістенка, 6/2; код ЄДРПОУ 33130437; р/р 26001036000020 в ТОВ КБ «Коопінвестбанк», МФО 312248) 25 552,00 грн. основного боргу, 2016,4 грн. інфляційних витрат, 462,51 грн. нарахувань 3% річних.

Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033, р/р 26008000781 в АБ «Експрес-Банк», МФО 332959) до Державного бюджету України 280,31 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                  О.О.Хрипун

     Дата підписання рішення: 21.07.2009