Ухвала

від 04.08.2015 по справі 11-773/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-773/11 13.12.2011 04.08.2015 04.08.2015

апеляціинии суд миколаївської області

Справа № 11-773 / 2011 року Категорія: ч.І ст. 125 КК України

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач апеляційної інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду

Миколаївської області в складі: головуючого: ОСОБА_3

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_4

прокурора: ОСОБА_5

засудженої: ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7 ,

представника потерпілого: ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в її інтересах на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2011 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Очакова Миколаївської області, громадянка України, з середньою освітою, пенсіонерка МО України, не заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судима, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засуджена за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн. в дохід держави.

Згідно вироку суду, 03 травня 2011 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_6 , в житловій кімнаті приватного будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, нанесла численні удари ременем з металевою пряжкою по крестцово- копчиковій області та сідницям неповнолітньому сину ОСОБА_9 , спричинивши останньому умисні легкі тілесні ушкодження у вигляді одного крововиливу в крестцово-копчиковій області, трьох крововиливів в області правої сідниці та чотирьох крововиливів в області лівої сідниці.

Не погодившись з рішенням суду засуджена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженої в апеляції просять вирок суду скасувати постановити, виправдувальний вирок із за відсутності події злочину. Також апелянти посилаються на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, і на істотні порушення кримінально-процесуального закону.

В апеляції зазначено, що по таким справам дізнання та досудове слідство не проводиться. В ході розгляду справи, не було встановлено мотив скоєного злочину, були порушені вимоги п. 2 ч. 1 ст. 64 КПК України, а також її право на захист, так як під час проведення досудового слідства був відсутній захисник. Суд не прийняв до уваги показання в суді психолога Очаковської міськрайдерадміністрації в якості свідка - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 яка працює класним керівником її сина, які зазначали, що син важка дитина не піддається вихованню. Обвинувачення побудовано на невідповідних показаннях неповнолітнього потерпілого і некатегоричних висновках експертизи. Прямі очевидці, які б підтвердили факт побиття потерпілого були відсутні. Сам потерпілий жодного разу не допитувався у суді. Справа була розслідувана в порушення вимог ст. 120 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_6 захисника в підтримку доводів апеляції, думку прокурора, який вважає вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про наявність вини ОСОБА_12 у вчиненому злочині за вказаними у вироку обставин, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, яким надана належна правова оцінка.

У судовому засіданні ОСОБА_12 свою вину не визнала і пояснила, що потерпілий ОСОБА_13 , є її сином і проживає з нею. 30 квітня 2011С року до них приїхав її колишній чоловік з яким вона розірвала шлюб, з метою поспілкуватися з сином. Їхати до батька в м. Баштанку Миколаївської області, де проживає останній вона сину не дозволила. Після прогулянки з батьком ОСОБА_8 , син додому не повернувся, а потім її стало відомо що він поїхав з батьком. З травня 2011 року, син повернувся з дивною поведінкою, запитавши чи буде вона його бити і чи любить його. Потім сказав, щоб вона його більше не любила і бажає їй смерті, а також хоче проживати з батьком. Пізніше вибачився і попросив нікому про це розповідати. 4 травня, після повернення з школи, син попросив покататись на дорослому велосипеді на подвір`ї. В вечірній час, при купанні сина, вона помітила у нього синці на спині та сідницях, які утворились в результаті падіння з велосипеду. 07.05.2011р. її сина знову забрав на прогулянку йгого батько ОСОБА_8 , а через декілька годин до неї приїхали працівники міліції і повідомили, що ОСОБА_8 звинувачує її у побитті сина.

Із показань потерпілого ОСОБА_9 , які він давав на досудовому слідстві встановлено, що після розірвання шлюбу його батьків він проживав зі своєю матір`ю в м. Очакові Миколаївської області. 30 квітня 2011 року до нього приїхав батько ОСОБА_8 з метою забрати його на свята до себе в м. Баштанку Миколаївської області де він проживав. Мати його не відпускала але він не послухавши її поїхав з батьком. З травня 2011 року, приблизно о 12 годині, батько його привіз додому в м. Очаків. Він попросив батька поки не їхати додому оскільки боявся матері і думав, що вона буде його бити. Раніше мати його била рукою а те, що він без дозволу ходив на прогулянку з друзями. Коли батько поїхав, приблизно через годину, мати дістала з гардеробу ремінь з металевою пряжкою і нанесла йому близько 20 ударів по спині, сідницям та ногам за те, що він без її дозволу поїхав з батьком в м. Баштанку Миколаївської області. Потім забрала у нього мобільний телефон щоб він не спілкувався з батьком. На наступний день він в школі побачив у себе на ногах та сідницях синці. На велосипеді він катався після того як вже в нього були синці. При катанні на велосипеді ногами та сідницями він не бився, а також не падав з нього. 7 травня 2011 року він розповів батькові, що мати його била ременем за те, що він без її дозволу поїхав з ним в м. Баштанку.

Не дивлячись на те, що засуджена не визнала себе винною в скоєному злочині, вина її у заподіянні потерпілому легких тілесних ушкоджень підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом, тобто показаннями малолітнього потерпілого ОСОБА_9 , які він давав на досудовому слідстві, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , Тан-Бо- ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , висновками експертиз №49/40-11 від 24.06.2011р. та № 165-К від 21.07.2011р., а також показаннями експерта ОСОБА_18 які він давав в судовому засіданні з приводу роз`яснення цих висновків.

Доводи апелянтів про те, що потерпілий одержав тілесні ушкодження при катанні на велосипеді не заслуговують уваги тому, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №49/40-11 від 24.06.2011р. а також підтвердженням цих висновків допитаним в судовому засідання експерта ОСОБА_19 , встановлено, що під час огляду у потерпілого виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді одного крововиливу в крестцово-копчиковій області, трьох крововиливів в області правої сідниці та чотирьох крововиливів в області лівої сідниці. Дані пошкодження могли утворитися від дії тупого твердого предмету, не виключено пряжки ременя, при вказаних обставинах і у вказаний строк, не виключено при ударі об раму велосипеда при падінні на велосипед, малоймовірно при ударі об поверхню сидіння, внаслідок крутіння педалей.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 165-К від 21.06.2011р. дані тілесні ушкодження могли утворитися від восьми ударних впливів тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено при вказаних обставинах і у вказаний строк. Локалізація і характер ушкоджень виключає можливість їх утворення в результаті катання на велосипеді внаслідок контактування проекцій між сідничної області, а також проміжності ОСОБА_20 , з переднім краєм

сидіння і рами велосипеда, а також виключає можливість їх утворені при падінні з велосипеда на тверду поверхню (а.с. 42-44).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що маючи педагогічну освіту, влітку 2011 року займалася з ОСОБА_9 зза шкільними домашніми завданнями. На її запитання, чому він проживає батьком, а не з матір`ю, останній розхвилювавшись, зі сльозами на очах повідомив, що мати його побила ременем, від чого були синці. Також сказав, що батько до нього добре ставиться, а тому він хоче проживати з ним.

Свідок ОСОБА_17 також в судовому засіданні показала, що 7 травня 2011 року, коли її внук перебував у неї в селі то розповідав, що мати його била ременем за те, що він їздив до батька на травневі свята без її дозволу.

Свідок ОСОБА_15 , яка була допитана в судовому засіданні пояснила, що коли її племінник ОСОБА_8 , 7 травня 2011 року привіз до не неї свої сина ОСОБА_21 , останній розповів її, що мати побила його ременем за те, що він без її дозволу на травневі свята поїхав в м. Баштанку до батька.

Свідок ОСОБА_22 -Бо- ОСОБА_16 в судовому засіданні також дала пояснення про те, що приблизно 9 травня 2011 року вона знаходилася біля свого будинку де зустріла сусідку ОСОБА_15 і її племінника ОСОБА_8 з сином ОСОБА_21 , який плакав. На її запитання чому він плаче, Ваня розповів, що його побила ременем його мати та показав синці на спині і сідницях.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги свідчення свідків брата засудженої ОСОБА_23 та доньки ОСОБА_24 , як пояснювали, що вони 3 травня 2011 року на протязі всього дня знаходилася на території домоволодіння де проживає засуджена і не бачили щоб остання била свого сина ОСОБА_21 тому, що вони не відповідають дійсності і спростовуються, вище наведеними доказами у справі. Також твердження свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 про те, що потерпілий одержав тілесні ушкодження при катанні на дорослому велосипед спростовуються висновками вище зазначених судово-медичних експертиз, і їх свідчення з цього приводу є непереконливими.

Зазначені докази про наявність вини у вчиненому злочині ОСОБА_6 узгоджуються між собою, а також спростовують показання засудженої в частині заперечення даного факту.

Відповідно до ст. 111 КПК України досудове слідство провадиться у справах у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.

В даному випадку потерпілим від злочинних дій являється малолітній, який не може захистити свої законні інтереси і прокурор, порушуючи кримінальну справу визнав за необхідне провести досудове слідство відповідно до вимог ст. 27 КПК України без скарги потерпілого. Тому доводи апеляції, що по справам приватного обвинувачення досудове слідство не проводиться не відповідають вимогам закону.

Доводи скарги про те, що досудове слідство тривало поза межами встановленими вимогами ст. 120 КПК України і те, що засудженої в один день на досудовому слідстві слідчим було пред`явлені протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і протокол пред`явлення матеріалів експертизи, а тому в неї не було можливості поставити запитання експерту мають місце, але вони є не суттєвими та такими, що можуть вплинути на встановлення істини по справі, а тому не тягнуть за собою скасуванню прийнятого судом рішення, а тільки відповідним реагуванням на ці порушення щодо розслідування кримінальної справи.

Не заслуговують уваги твердження апелянтів про те, що на досудовому слідстві було порушено право засудженої на захист, і тому вона була позбавлена можливості оскаржити постанову про порушення кримінальної справи, а також вона була ознайомлена з матеріалами кримінальної справи та оголошення обвинуваченої про закінчення досудового слідства знаходячись на стаціонарному лікуванні в лікарні, і не розуміла у зв`язку з хворобою які слідчі дії проводяться.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_6 було роз`яснено право на захист коли вона перебувала в якості підозрюваної і обвинуваченої. В обох випадках засуджена відмовлялася від захисника, на що вона мала право відповідно до вимог ст.ст. 43, 43-1 КПК України. Також у справі є довідка головного лікаря Очаківської центральної лікарні, яка свідчить про те, що на час пред`явлення засудженої матеріалів кримінальної справи та оголошення обвинуваченої про закінчення досудового слідства, стан здоров`я засудженої дозволяє проводити з нею слідчі дії.

Також не заслуговують уваги доводи скарги про те, що потерпілий не був допитаний в судовому засіданні, а батько малолітнього працює прокурором, і міг вчиняти тиск на правоохоронні органи.

Відповідно до довідки служби у справах дітей Баштанської районної державної адміністрації від 2.09. 2011 року за 3 я-2/ 1-11-682-01, при розповіді обставин побиття, потерпілий проявляв нервозність, певну замкнутість і плаксивість, був збуджений і просив до суду його не викликати, оскільки боїться матері, а також болісно йому згадувати і розповідати про вище зазначені події. На думку служби у справах дітей судовий розгляд кримінальної справи доцільно провести без участі малолітнього потерпілого, оскільки його участь у судовому процесі може мати негативні наслідки для його психічного здоров`я та психологічного стану. У зв`язку з зазначеними висновками, суд першої інстанції оголосив показання малолітнього потерпілого. Що стосується тиску зі сторони батька потерпілого, колегія суддів вважає доводи апелянтів надуманими і нічим не підтверджені. ОСОБА_8 , який є батьком потерпілого, являється його законним представником відповідно до вимог ст. 52 КПК України, приймав участь у справі на законних підставах.

Всі інші доводи апеляції не заслуговують уваги тому, що вони не відповідають вимогам закону, і не є переконливими, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши всі докази у справі вірно дійшов висновку про доведеність вини засудженої в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_28 , легких тілесних ушкоджень, призначив покарання відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КПК України, врахувавши ступінь тяжкості злочину, обставин, які пом`якшують покарання, а тому вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляцію засудженої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в її інтересах залишити без задоволення, а вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05.10.2011 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Гдловуючий: підпис

/

Судді: підписи