Ухвала

від 18.01.2010 по справі 10-25/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Запорізької області

м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162, 69005, (061) 218-42-34

Справа № 10 - 25/2010

Категорія оскарження обрання запобіжного заходу

Головуючий 1 інст. Дубіна Л.А.

Доповідач 2 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010 р.колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:

Головуючого: Алейнікова Г.І.

Суддів: Булейко О.Л., Татарінова А.І.

За участю прокурора: Пересада О.С., адвоката захисника ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією прокурора на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08. 01. 2010 р., якою відмовлено в обрані запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, у відношенні

ОСОБА_3 , 30. 03. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, холостого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посаді водія експедитора у «МетаБанк», який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 52, кв. 122, раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 307 ч. 1 КК України.

Як вбачається з постанови районного суду, ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що 28. 12. 2009 року, приблизно в 16 годин 25 хвилин, маючи намір на незаконний збут психотропної речовини «амфетамін», знаходячись біля «КЗ їм. Глинки» розташованого на перетині пр. Леніна і вул. Трегубенко в м. Запоріжжя, в ході проведення оперативної закупівлі, шляхом продажу за 90 гривень, незаконно збув ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 згорток фольги з порошкоподібною кристалічною речовиною білого кольору масою 0,0342 грами, у складі якої встановлена присутність психотропної речовини амфетаміна, метамфетаміна і фенілметоксіамфетаміна.

06. 01. 2010 року відносно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу № 321001 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Цього ж дня ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст.115 КПК України.

08. 11. 2010 року ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08. 01. 2010 року було відмовлено в обрані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 по тим підставам, що ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, проживає разом з батьками пенсіонерами, крім того, в матеріалах справи відсутні підстави передбаченні 148 КПК України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В апеляції прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції, просить постанову районного суду скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що постанова районного суду є необґрунтованою та винесена всупереч вимогам ст. ст. 148, 155 КПК України, так як районний суд не врахував те, що ОСОБА_3 скоїв злочин який згідно ст. 12 КК України є тяжким, а санкція статті за даний злочин передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 8 років. Крім того, знаходячись на свободі він може продовжити злочину діяльність, ухилитися від слідства та суду тим самим буде перешкоджати встановленню істини у справі, а також скоїть новий злочин.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_5, який вважає, що постанова районного суду є законною та обґрунтованою, прокурора, який підтримав доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 165-2 КПК України якщо слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання в суд.

У відповідності зі ст. 148 КПК України, підставою для обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту можуть бути такі дані, які дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у справі або продовжити злочину діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 150 КПК України.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року № 4 В«Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартоюВ» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Однак в поданні слідчого погодженого прокурором від 08. 01. 2010 року серед мотивів та підстав для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не мотивоване, вказано тільки те, що ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин за який санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, що свідчить про те, що знаходячись на волі він може продовжити свою злочину діяльність, ухилитися від слідства та суду, для забезпечення виконання процесуальних рішень, а також може перешкоджати встановленню істини у справі.

Розглядаючи подання суд вивчив мотиви і підстави, вказані слідчим та прокурором і прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Вказані в постанові суду висновки поєднуються також ж вимогами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року і рішеннями Європейського Суду з прав людини. Так, у судовому рішенні по справі Томазі проти Франції від 27. 08. 1992 року суд вказав, що при розгляді справ про обрання обвинуваченому запобіжного заходу в виді взяття під варту слідчі органи повинні довести, що винна особа ухилиться від слідства та суду не тільки по мотивах того, що він скоїв злочин, за який може бути призначено покарання в вигляді позбавлення волі, але й надати суду ряд інших доказів.

Однак, в поданні слідчого погодженого з прокурором Ленінського району, яке було внесено до районного суду, вищевказані підстави передбаченні ст. 148 КПК України відсутні і суду надані не були.

Крім того, посилання прокурора в апеляції на те, що ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років, не може бути взято до уваги так як, дані обставини ні є підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що суд правильно при обранні запобіжного заходу врахував обставини, вказані в ст. 150 КПК України а також те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, проживає разом з батьками пенсіонерами, крім того, в матеріалах справи відсутні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Тому прийняття по справі відносно ОСОБА_3 такого рішення є законним.

Керуючись ст. ст. 165-2, 362-366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08. 01. 2010 р. про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у відношенні ОСОБА_3, 30. 03. ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Головуючий:

Судді: