Рішення

від 14.08.2009 по справі 37/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/391

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/391

14.08.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМІРА»

ДоФірми - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»

Простягнення 80 628, 28 грн.

 Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Ткаченко Н.К. –дир., Рудик В.М. –предст. за дов. № 1 від 01.09.2008 р.

Від відповідача:           Случак О.О. –предст. за дов. № б/н від 13.11.2008 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМІРА»до Фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»про стягнення 60 652, 10 грн. основного боргу, 7 996, 98 грн. інфляційних нарахувань, 1 331, 02 грн. трьох процентів річних та 10 648, 18 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 02-07 від 03.01.2007 р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.04.2009 р. до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/391, розгляд справи призначено на  05.08.09 р., зобов'язано сторін надати певні документи, зокрема, відповідача зобов'язано надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів, докази його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 05.08.2009 р. представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.08.2009 р. заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, яке суд задовольнив.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи № 37/391, оскільки копії документів, доданих до позовної заяви, до Фірми –Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»не надходили.

Розглянувши подане клопотання, суд, з метою належного забезпечення реалізації права відповідача на правовий захист, задовольнив цю заяву, у зв'язку з чим оголосив у судовому засіданні 05.08.2009 р. перерву до 10.08.2009 р. та зобов'язав представника відповідача до наступного судового засідання ознайомитися з матеріалами даної справи і надати суду та позивачу письмовий відзив на позов.

У судовому засіданні 10.08.2009 р. представники позивача надали суду для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви, а також пояснили обставини справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.08.2009 р. надав суду письмовий відзив, відповідно до якого проти позову заперечив з тих підстав, що на час настання зобов'язання відповідача щодо оплати за отриманий товар в Україні склалася обставина непереборної сили, зокрема –фінансова криза, що виключає відповідальність Фірми –ТОВ «Т.М.М.»за невиконання грошового зобов'язання перед позивачем. Крім того, зазначив, що товар поставлявся відповідачу позивачем відповідно до видаткових накладних, а не на підставі договору № 02-07 від 03.01.2007 р. Звернув увагу суду на те, що, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.04.2009 р., термін прострочення відповідачем грошового зобов'язання менший, ніж вказано позивачем у позовній заяві.

У судовому засіданні 10.08.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, судом оголошена перерва до 14.08.2009 р. для прийняття рішення у справі та написання його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМІРА»(постачальник) та Фірмою -  Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»(покупець) був укладений договір № 02-07 від 03.01.2007 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця металопродукцію (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору № 02-07 від 03.01.2007 р., поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється згідно виставленого рахунку-фактури або видаткової накладної.

У відповідності до пункту 1.3. зазначеного договору, остаточна номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.3. договору № 02-07 від 03.01.2007 р. сторони погодили, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата, що вказана в видатковій накладній, яка підписана уповноваженими представниками сторін. Дата поставки визначає момент переходу право власності та ризику випадкової загибелі товару.

Відповідно до пункту 5.1., 5.3. наведеного договору, оплата за товар здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання товару згідно з рахунком-фактурою постачальника.  Датою оплати покупцем отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМІРА»поставляло Фірмі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»товар, за який відповідач розраховувався частково. У зв'язку з цим станом на 01.10.2008 р. у Фірми –Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМІРА»виник борг у розмірі 182 257, 27 грн., який сторони засвідчили в акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2008 р. (копія залучена до матеріалів справи, оригінал оглянуто у судовому засіданні).

За таких обставин сторони дійшли згоди та 17.04.2009 р. підписали додаткову угоду № 1 до договору поставки № 02-07 від 03.01.2007 р., відповідно до умов якої підтвердили наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за зазначеним договором і станом на 01.04.2009 р. визначили її у розмірі 182 257, 27 грн. При цьому сторона узгодили, що погашення цієї заборгованості буде здійснюватися покупцем платежами в наступні терміни:

-          24.04.2009 р. –26 398, 01 грн.,

-          08.05.2009 р. –26 364, 00 грн.,

-          12.06.2009 р. –34 288, 10 грн.,

-          24.07.2009 р. –31 735, 72 грн.,

-          21.08.2009 р. –31 735, 72 грн.,

-          04.09.2009 р. –31 735, 72 грн.

У відповідності до частин 2 та 4 статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, сторони за домовленістю припинили зобов'язання відповідача щодо оплати товару, встановлені договором № 02-07 від 03.01.2007 р., шляхом укладення додаткової угоди № 1 до нього, в якій визначили нові зобов'язання Фірми – ТОВ «Т.М.М.», зокрема, встановили нові строки виконання зобов'язань та певні суми, що підлягають до сплати.  

Станом на день звернення з даним позовом до Господарського суду міста Києва у відповідача настали строки оплати за додатковою угодою № 1 від 17.04.2009 р., встановлені на: 24.04.2009 р. –на суму 26 398, 01 грн., 08.05.2009 р. –на суму 26 364, 00 грн. та 12.06.2009 р. –на суму 34 288, 10 грн.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що відповідачем 15.04.2009 р. було здійснено лише перший платіж –в сумі 26 398, 01 грн., а наступні два платежі Фірма –ТОВ «Т.М.М.»не провела, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 60 652, 10 грн., яку ТОВ «СТАЛЬМІРА»просить стягнути з Фірми –ТОВ «Т.М.М.»як основний борг. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача  7 996, 98 грн. інфляційних нарахувань, 10 648, 18 грн. пені та 1 331, 02 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 02-07 від 03.01.2007 р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.04.2009 р. до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 14.07.2009 р., відповідач станом на день звернення ТОВ «СТАЛЬМІРА»з даним позовом до суду зобов'язаний був сплатити позивачу 87 050, 11 грн., тоді як сплатив лише 26 398, 01 грн.

Посилання відповідача на те, що порушення зобов'язання з боку Фірми –ТОВ «Т.М.М.»перед ТОВ «СТАЛЬМІРА»відсутні, оскільки в Україні діє обставина непереборної сили –фінансова криза, суд визнає необґрунтованим, оскільки належних доказів у підтвердження цієї обставини відповідачем суду не було надано.

Твердження відповідача про те, що поставка товарів Фірмі –ТОВ «Т.М.М.»здійснювалася на підставі накладних, а не відповідно до договору № 02-07 від 03.01.2007 р., не може бути підставою для відмови у позові, оскільки дане рішення ґрунтується на зобов'язаннях, визначених у додатковій угоді № 1 від 17.04.2009 р. Крім того, варто зазначити, що при підписанні відповідачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2008 р., а також додаткової угоди № 1 від 17.04.2009 р., Фірма –ТОВ «Т.М.М.»таким чином визнала, що заборгованість перед позивачем у неї виникла за товар, отриманий за видатковими накладними, виписаними відповідно до умов договору № 02-07 від 03.01.2007 р.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 60 652, 10 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМІРА»в частині стягнення з Фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»суми основного боргу за у розмірі 60 652, 10 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМІРА»просить суд також стягнути з відповідача 7 996, 98 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня 2008 року до травня 2009 року та 1 331, 02 грн. трьох процентів річних за період з 11.09.2008 р. до 02.07.2009 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 02-07 від 03.01.2007 р. з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.04.2009 р. до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та річних процентів, суд встановив, що ТОВ «СТАЛЬМІРА»не вірно визначило період заборгованості відповідача, оскільки не врахувало, що згідно з частинами 2 та 4 статті 604 Цивільного кодексу, відповідно до укладеної додаткової угоди № 1 від 17.04.2009 р., сторони встановили нові строки виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим попередні строки, встановлені договором № 02-07 від 03.01.2007 р., вже не чинні.

У зв'язку з цим судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань та річних процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Інфляційні нарахування:

          За зобов'язанням, яке настало 08.05.2009 р.:

          26 364, 00 грн. (сума боргу) х 100,5% (індекс інфляції за травень 2009 року) = 26 495, 82 грн. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції) –26 364, 00 грн. (сума боргу) = 131, 82 грн. (інфляційні нарахування).

          За зобов'язанням, яке настало 12.06.2009 р.: інфляційні втрати не нараховуються, оскільки позивач заявив позовну вимогу про їх стягнення за період лише до травня 2009 року включно.

          Річні проценти:

Сума заборгованостіРозмір річних процентівПеріод простроченняКількість днів простроченняСума річних процентів

26 364, 00 грн.308.05.2009 р. –02.07.2009 р.56121, 35 грн.

34 288, 10 грн.312.06.2009 р. –02.07.2009 р.2159, 18 грн.

Всього:180, 53 грн.

          Враховуючи наведене, у відповідності до розрахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 131, 82 грн. інфляційних нарахувань та 180, 53 грн. річних процентів.

          Також позивач просить стягнути з відповідача 10 648, 18 грн. пені за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.5. договору  № 02-07 від 03.01.2007 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 17.04.2009 р., в разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань, відповідно до термінів, зазначених в п. 1 даної додаткової угоди, останній повинен на вимогу постачальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошових зобов'язань, а також 3% річних та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМІРА»при розрахунку також не вірно визначено період заборгованості відповідача, оскільки не враховано, що згідно з частинами 2 та 4 статті 604 Цивільного кодексу, відповідно до укладеної додаткової угоди № 1 від 17.04.2009 р., сторони встановили нові строки виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим попередні строки , встановлені договором № 02-07 від 03.01.2007 р., вже не діють.

У зв'язку з наведеним судом було виконано власний розрахунок пені, у відповідності до якого стягненню з Фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»підлягає пеня в розмірі 1 384, 41 грн., виходячи з наступного.

          За зобов'язанням, яке настало 08.05.2009 р.:

Сума заборгованостіРозмір облікової ставки НБУПеріод простроченняКількість днів простроченняСума пені

26 364, 00 грн.12%08.05.2009 р. –14.06.2009 р.38658, 74 грн.

26 364, 00 грн.11%15.06.2009 р. –02.07.2009 р.18286, 03 грн.

Всього:944, 77 грн.

          За зобов'язанням, яке настало 12.06.2009 р.:

Сума заборгованостіРозмір облікової ставки НБУПеріод простроченняКількість днів простроченняСума пені

34 288, 10 грн.12%12.06.2009 р. –14.06.2009 р.367, 64 грн.

34 288, 10 грн.11%15.06.2009 р. –02.07.2009 р.18372, 00 грн.

Всього:439, 64 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в розмірі 1 384, 41 грн. (944, 77 грн. + 439, 64 грн.).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фірми - Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.М.М.” (03148, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬМІРА»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 5, оф. 35, код ЄДРПОУ 34295591) 60 652 (шістдесят тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 10 коп. основного боргу, 131 (сто тридцять одну) грн. 82 коп. інфляційних нарахувань, 180 (сто вісімдесят) грн. 53 коп. річних процентів, 1 384 (одна тисяча триста вісімдесят чотири) грн. 41 коп. пені, 623 (шістсот двадцять три) грн. 49 коп. державного мита та 243 (двісті сорок три) грн. 59 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.