Рішення

від 29.09.2009 по справі 6/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/230

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.09.09 р.                                                                                     Справа № 6/230                               

Господарський суд  Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі  Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Міністерства юстиції України м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” м.Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне казначейство України м.Київ

про стягнення 29 604грн. 74коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Коваленко В.О. – представник по довіреності № 9-5-1373 від 25.09.2009р.

від відповідача –  не з'явився

від третьої особи – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

        Позивач, Міністерство юстиції України м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” м.Донецьк за участю третьої особи, яка  не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державного казначейства України м.Київ про стягнення на користь держави з відповідача грошових коштів у сумі 29 604грн.74коп.

        Справа слуханням відкладалася, у зв”язку з неявкою відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання, непредставленням ними відзиву на позов та для представлення сторонами витребуваних документів, необхідних для вирішення спору по суті.

        Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.09.2009р. позовні вимоги визнав у повному обсязі та просить судове засідання провести без його участі. Суд задовольняє дане прохання та розглядає справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами у справі.   

        Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у засідання суду не з”явилась, вимоги суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила.

        Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд –

в с т а н о в и в :             

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ухвалу Європейського суду з прав людини від 26 червня 2006 року у справі №28829/05 “Миколи Пантелійовича Головатюка проти України”, копії платіжних доручень від 15 вересня 2006 року №907 та від 18 жовтня 2006 року №2010, рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 07 червня 2001року по справі № 2-1407/2001, рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 07 червня 2001року по справі № 2-1408/2001, постанову господарського суду Донецької області про визнання боржника банкрутом по справі №24/115Б.

Згідно ухвали Європейського суду від 26 червня 2006 року заяву №28829/05 “Миколи Пантелійовича Головатюка проти України”, вилучено з реєстру справ у зв'язку із досягненням між заявником та державою Україна угоди дружнього врегулювання, яка полягає в наступному: з одного боку заявник приймає пропозицію Уряду України щодо сплати йому залишку заборгованості за рішеннями суду, а також ex gratia суму у розмірі 3,250 євро, з другого боку –Уряд України зобов'язується виплатити зазначені кошти протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції.

Микола Пантелійович Головатюк двічі звертався до Будьонівського районного суду м.Донецька з цивільним позовом проти колишнього роботодавця, Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” м.Донецьк, щодо стягнення заборгованості із заробітної плати.

Рішенням Будьонівського районного суду м.Донецька від 07 червня 2001 року по справі № 2-1407/2001 з Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” м.Донецьк стягнуто на користь Миколи Пантелійовича Головатюка загальну суму 6 215грн. 89коп.

Рішенням Будьонівського районного суду м.Донецька від 07 червня 2001 року по справі № 2-1408/2001 з Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” м.Донецьк стягнуто на користь Миколи Пантелійовича Головатюка загальну суму 2 582грн. 72коп.

Вищезазначені рішення Будьонівського районного суду м.Донецька були направлені на виконання до відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції, державним виконавцем якого були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження.

16 жовтня 2002р. господарським судом Донецької області була прийнята постанова про визнання боржника банкрутом та призначено ліквідатора.

28 грудня 2002р. виконавча служба закінчила виконавче провадження та передала виконавчі листи до ліквідаційної комісії.

Листами від 29.09.2004р. та 06.04.2005р. економічний відділ Донецької міської ради та Донецьке обласне управління з питань банкрутства повідомили заявника про те, що судові рішення будуть виконанні після успішного продажу майнових активів боржника. Однак, процедура примусового продажу майна була заборонена Законом України ”Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”.

На стадії розгляду скарги між заявником та Урядом було досягнуто дружнього врегулювання. Уряд України зобов”язався виплатити заборгованість за невиконаними судовими рішеннями, а також виплатити йому суму у розмірі 3 250євро.

На особистий рахунок Миколи Пантелійовича Головатюка 15.09.2006р. та 18.10.2006р. було перераховано 8 798грн. 61коп. та 20 806грн. 13коп., що становило 3 250євро на момент сплати. Отже, Ухвала Європейського суду від 26 червня 2006 року у справі №28829/05 “Миколи Пантелійовича Головатюка” в частині сплати присуджених коштів виконана.

          Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі –Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”  № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд дотримується думки, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11)., ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п.55, Серія A № 303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" № 48553/99, п. 96, ЄСПЛ 2002-VII). Це означає, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, і про провадження у справі про банкрутство, були підконтрольними.

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст.1192 зазначеного кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно із ст.2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок виконання ухвали Європейського суду від 26 червня 2006 року у справі №28829/05 державі заподіяно матеріальні збитки, у зв'язку з чим відповідно до ст.9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно із ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Державне казначейство України було залучене у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки цим органом здійснюється облік та виконання доходної та видаткової частини бюджету України.

Крім того, відповідно до ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, Державне казначейство України безпосередньо приймає участь у виконанні рішень Європейського суду.

У своєму позові позивач посилається на те, що саме винні дії Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” м.Донецьк призвели до визнання Європейським судом порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що Відкрите акціонерне товариство “Південелектромережбуд” м.Донецьк є винним у тривалому невиконанні рішень суду на користь Миколи Пантелійовича Головатюка, а отже, є винним у заподіянні державі матеріальних збитків, тому це підприємство має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

 Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 604грн. 74коп. –суми збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

 Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1166, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 43 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, ст.ст.14, 15 Закону України, „Про міжнародні договори України” від 29.06.2001р., суд -

В И Р І Ш И В :

 Позовні вимоги Міністерства юстиції України м.Київ до Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” м.Донецьк за участю третьої особи, яка  не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державного казначейства України м.Київ про стягнення на користь держави з відповідача грошових коштів у сумі 29 604грн.74коп. задовольнити повністю.

 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” (83058 м.Донецьк, вул.Арктики, 1, ЄДРПОУ 00122358) на користь Державного бюджету України збитки в розмірі 29 604грн.74коп.

 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” (83058 м.Донецьк, вул.Арктики, 1, ЄДРПОУ 00122358) в доход Державного бюджету України суму державного мита в розмірі 296грн. 05коп.

 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Південелектромережбуд” (83058 м.Донецьк, вул.Арктики, 1, ЄДРПОУ 00122358) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення   було оголошено  у судовому засіданні    29.09.2009р.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          Видати накази після набрання рішення законної сили.

Суддя