Ухвала

від 20.04.2011 по справі 11-149/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-149/11Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я. Категорія - ч. 2, 4 ст.27, ч.2 ст. 186 КК України Доповідач - Галіян Л.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Галіян Л.Є.

Суддів - Коструби Г. І., Іващенка О. Ю.,

з участю сторін - ОСОБА_1В;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 січня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, с.Бояни Новоселецького району Чернівецької області, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, громадянин України, неодружений, проживаючий у ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий :

? 27 липня 2005 року вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області за ч.1 ст.122 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

? 17 квітня 2006 року вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 199 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 15 травня 2009 року на підставі постанови Хмельницького міськрайонного суду від 08.05.2009 року від відбування покарання умовно -достроково з невідбутим строком покарання 9 місяців 28 днів,

засуджений за ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за новим вироком від 25 січня 2011 року частково приєднано не відбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.04.2006 року у виді 6 місяців позбавлення воліта остаточно призначено покарання 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту із зали суду.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 5 лютого 2010 року в 20.00 год., знаходячись разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у м.Тернополі на вул..Бродівській, побачив незнайому ОСОБА_5 у якої були сумки з речами. У нього виник намір викрасти їх. ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, умисно запропонував ОСОБА_3 відкрито викрасти її майно.

ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за підбуренням ОСОБА_2, підбіг до ОСОБА_5 та умисно ногою наніс їй удар по ногах від якого вона впала на землю. Таким чином, застосувавши до ОСОБА_5 насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_5, скориставшись тим, що вона впала, умисно відкрито викрав у неї дві сумки з речами, зокрема: жіночу сумку чорного кольору вартістю 20 грн.; мобільний телефон марки «Моторола С350»вартістю 180 грн. із стартовим пакетом оператора стільникового зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн. та залишком коштів на рахунку в сумі 20 грн.; господарську сумку вартістю 5 грн.; дев'ять релігійних книг -«Молитовник»вартістю 8 грн., «Загальні молитви»вартістю 8 грн., «Оповідання»вартістю 10 грн., «Молитви до Бога»вартістю 10 грн., «Хресна дорога»вартістю 10 грн., «Опора Бог»вартістю 10 грн., «Все про свята»вартістю 15 грн., «Вечірні молтви»вартістю 15 грн., «Помилування»вартістю 14 грн., а також 29 грн.; пенсі йне посвідчення, яке в грошовому виразі вартості для ОСОБА_5 не становить. З викраденим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 втекли, чим спричинили ОСОБА_5 шкоду на загальну суму 379 грн.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що вину свою у інкримінованому йому злочині визнає частково, оскільки не пропонував ОСОБА_3 викрасти у потерпілої речі та вважає, що в його діях відсутній склад злочину передбачений ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 186 КК України, однак просить пом'якшити йому покарання та звільнити від відбуття покарання з випробувальним терміном.

Вирок в частині засудження ОСОБА_3 не оскаржується.

Заслухавши суддю -доповідача, засудженого який просить пом'якшити покарання, міркування прокурора, який вважає, що вирок є законним та обґрунтованим, а тому немає підстав для його зміни чи скасування, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованому йому злочині відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі і дослідженими судом доказами, і є обґрунтованими.

Так, як вбачається із протоколу судового засідання, допитаний судом ОСОБА_2 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині та вказав, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння 05.02.2010 року близько 20.00 год. в м.Тернпоолі по вул.. Бродівська він запропонував ОСОБА_3 відкрито викрасти майно ОСОБА_5, на що ОСОБА_3 погодився та підбіг до ОСОБА_5, наніс їй удар по ногах від якого вона впала на землю. Після цього ОСОБА_3 забрав у неї дві сумки з речами, в яких були мобільний телефон марки «Моторола С350», дев'ять релігійних книжок, пенсійне посвідчення та гроші в сумі 29 грн.. З викраденими речами вони втекли.

Такі покази засудженого ОСОБА_2 колегія суддів вважає правдивими, які об'єктивно підтверджуються наступними доказами, яким суд дав вірну юридичну оцінку, а саме:

З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_3, починаючи з моменту його затримання протягом усього слідства і в суді давав послідовні показання, які підтвердив на очній ставці з засудженим ОСОБА_2 (а.с.129-131), ОСОБА_4 (а.с. 135-137) та потерпілою ОСОБА_5 (а.с.132-134), про те, що саме через підбурення ОСОБА_2 ним був вчинений вказаний злочин.

Також пояснення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються показами свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що 05 лютого 2010 року в 20.00 год. він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були в м.Тернополі на вул..Бродівська. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 викрасти у ОСОБА_5, яка йшла по вулиці її речі, на що ОСОБА_3 погодився та підбіг і відкрито викрав у неї сумки.

Такі ж покази свідком ОСОБА_4 були дані і на досудовому слідстві (а.с. 151-152 ).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд об'єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази, вірно прийшов до переконання про доведеність обвинувачення засудженому ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченому ч.4 ст.27 ч.2 ст. 186 КК України.

Що ж стосується призначеної міри покарання ОСОБА_2, то суд першої інстанції її призначив правильно у відповідності до вимог ст.65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, а також те, що новий злочин вчинений ним під час іспитового строку та вірно дійшов висновку, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства та правильно призначив покарання за ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі.

При цьому судом також враховано і обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, визнання вини, сприяння слідству й призначив йому покарання, наближене до мінімального, тобто необхідне для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку і пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_2, а отже і не вбачає колегія підстав до задоволення апеляції засудженого ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 січня 2011 року -без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6