Постанова

від 11.08.2009 по справі 31/222

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/222

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

11.08.09                                                                                           Справа  № 31/222

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                           Галушко Н.А.

Суддів                                                                               Краєвська М.В.

       Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) “Страхова компанія “Ренесанс”, м. Львів № 468 від 29.04.2009р.

на рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2009 року

у справі № 31/222

за позовом: Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) “Страхова компанія “Професійний захист”, м. Київ

до відповідача: ЗАТ “Страхова компанія “Ренесанс”, м. Львів

про стягнення 40685,26 грн.

за участю представників:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2009 р. у справі № 31/222 (суддя Артимович В.М.) позов ЗАТ “Страхова компанія “Професійний захист” задоволено частково, стягнуто із ЗАТ "Страхова компанія "Ренесанс"  на користь позивача 25 476,97 грн. основного боргу, 5 228,47 грн. інфляційних нарахувань, 606,6 грн. 3% річних, 2069,36 грн. пені.

Рішення суду першої інстанції мотивоване нормами ЦК України, ГК України, що регламентують обов'язковість належного виконання сторонами умов договору, відповідальність боржника у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог суд посилається на докази оплати відповідачем перестрахувальної суми в розмірі 2 415 грн., ч. 6 ст. 232 ГК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду,  відповідач подав апеляційну скаргу. З  підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків викладених у рішенні обставинам справи, просить рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2009 р. у справі № 31/222 скасувати.          

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги(повідомлення про вручення поштових відправлень № 154021,№ 4157497-а.с.242,243)колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

        Вивчивши матеріали справи, апеляційної скарги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення  господарського суду Львівської області від 30.03.2009 р. по справі № 31/222, виходячи з такого:

        Підставою заявлених позовних вимог є неналежне виконання відповідачем умов договору № 6-ФП про співробітництво в області перестрахування ретроцесії від 01.11.2004 р. та його невід'ємних частин ковер-нотів.

       З врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог(а.с.148),позивач просить стягнути з відповідача на його користь 27 891,97 грн. основного боргу, 5 914,07 грн. інфляційних нарахувань, 669,98 грн.3% річних, 3 684,67 грн. пені.

         Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2004 р. між сторонами укладено договір про співробітництво в області перестрахування ретроцесії № 6-ФП (а.с.37-42).

        Відповідно до п. 1.2 договору, даний договір є основним документом, що регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), права і обов'язки при укладенні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань.

     Пунктом  2 договору сторони погодили, що порядок передачі ризиків у перестрахування здійснюється шляхом  підписання ковер-нот(конкретного договору факультативного перестрахування).

 Сторони зобов'язались здійснювати перестрахування(ретроцесію) на умовах правил страховика (перестрахувальника), який безпосередньо уклав договір страхування, оригінального договору страхування, конкретрих договорів факультативного перестрахування (ретроцесії) та даного договору, якщо письмово не погоджено інше.

Так, з метою врегулювання відносин перестрахування страхових ризиків, на виконання договору про співробітництво в області перестрахування ретроцесії № 6-ФП між позивачем та відповідачем укладено ряд коверт-нот, зокрема ковер-нот № 01606.30-01.15/1 від 07.04.2006 р., ковер-нот № 01788,301-01.00/5 від 23.08.2006 р., ковер-нот № 01883.30-01.00/2 від 06.11.2006 р., ковер-нот № 01878.301-01.00/4 від 31.10.2006 р., ковер-нот № 01915,30-01.00/2 від 23.11.2006р., ковер-нот № 01926.30-01.02/4 від 29.11.2006 р., ковер-нот № 02012.30-01.00/1 від 30.01.2007р., ковер-нот № 01092.30-05.00/2 від01.03.2007 р., ковер-нот № 02062.30-01.00/3 від 06.03.2007 р., ковер-нот № 02076,30-01.02/1 від 23.03.2007 р., ковер-нот №02111,30-01.15/1 від 13.04.2007 р., ковер-нот № 02/127.30-01.15/4 від 19.04.2007 р., ковер-нот № 02189.30-01.00/6 від 30.05.2007 р., ковер-нот № 01130.30-05.00/6 від 31.05.2007 р.,ковер-нот №02223.30-01.00/11 від 12.06.2007 р.,ковер-нот № 02230,30-01.02/6 від 14.06.2007 р.,ковер-нот № 01168.30-05.00/13 від 27.06.2007 р., коверт-нот № 02349.30-01.00/4 від 27.07.2007 р., ковер-нот № 02361.30-01.00/8 від 01.08.2007 р.,ковер-нот № 02423.30-01.00/10 від 31.08.2007 р., ковер-нот № 02433.30-01.00/4 від 07.09.2007 р., ковер-нот № 02518,30-01.15/1 від 08.11.2007 р., ковер-нот № 02577.30-01.00/4 від 09.11.2007 р.

      Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

      Статтею 989 ЦК України встановлено обов'язок страхувальника своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.

      Обов'язок перерахунку перестраховку (позивачу)перестрахувальних (ретроцесійних) премій обумовлений і в договорі  про співробітництво в області перестрахування ретроцесії № 6-ФП, зокрема в п. п. 3.1.4., 3.6, 4.1 договору. А саме, сторони дійшли згоди  про  перерахування перестрахувальником перестраховку,  частини страхової премії, що відповідає його ліміту протягом п'яти банківських днів з дня підписання сторонами конкретного договору ретроцесії, якщо в ньому не обумовлено інше.

     Як видно з долучених до матеріалів справи коверт-нот (а.с.54-80)в пункті оплата премій визначено часткове внесення премій у визначені строки.

      Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

      Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо  у зобов'язанні встановлено строк (термін)  то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

     Однак, в матеріалах справи не міститься доказів виконання обов'язків відповідача перед позивачем, заборгованість перед позивачем відповідачем не спростована.

     Відповідно до  ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

     Пунктом  6.3 договору № 6-ФП  передбачено можливість припинення договору  за ініціативою однієї із сторін в порядку встановленому ст. 188 ГК України.

     Отже, враховуючи наведене, залежність перестрахування від оригінального договору страхування, у разі автоматичного припинення оригінальних договорів страхування, відповідач не звільняється від обов'язку повідомлення іншої сторони про намір припинення договору ретроцесії.

    Повідомлення позивача про припинення дії  ковер-ноти № 01915.30-01.00/2 від 123.11.2006 р. та ковер-ноти № 01919.301-01.00/3 від 27.11.2006 р. підтверджується  копією листа № 376 від 25.04.2007 р. (а.с.158) та копією повідомлення про вручення  поштового відправлення № 2300390 (а.с. 165), а тому   позовні вимоги щодо стягнення зоборгованості по цих ковер-нотах є безпідставними.

     Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності  відповідачем  факту  здійснення свого права щодо розірвання в односторонньому порядку інших ковер-нот. Долучені до матеріалів справи  повідомлення про вручення поштових відправлень  не є доказами повідомлення позивача про припинення ковер-нот, оскільки не містять посилань на ковер-ноти. Судом першої інстанції при дослідженні даних доказів дано вірну правову оцінку та зроблено правильний висновок про суперечливість написів на поштових повідомленнях та змісту листів, що надсилались позивачу.

    Щодо  тверджень апелянта про відсутність його обов'язку сплати страхових премій  позивачу у зв'язку з припиненням дії  договору № 6-ФП, внаслідок  несплати відповідачем перестрахувальних премій, колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

    Відповідно до ч. 2 ст. 997 ЦК України, якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Норма даної статті носить диспозитивний характер.

     Враховуючи те, що відповідачем не надано суду ні першої, ні апеляційної інстанції доказів звернення  позивача із проханням сплатити страхові премії,  факт такої несплати в розумінні ч. 2 ст.997 ЦК України не породжує наслідку припинення договору  про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії від 01.11.2004р.

     Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

      Відповідальність для винної сторони у вигляді  сплати пені в розмірі подвійної річної облікової ставки НБУ, передбачена і умовами договору № 6-ФП (п. 3.7.).

     Оскільки  сторонами у договорі ретроцесії не передбачено термінів, за які може проводитьсь нарахування штрафних санкцій, суд першої інстанції,  задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені  правомірно застосував вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

     З огляду на те, що відповідачем не зроблено заяви про застосування судом позовної давності, як того вимагають частини третя та четверта ст. 267 ЦК України, підстави для її застосування відсутні.

           Передбачене ст.625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

     Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

     Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

      Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 34 75, 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2009 року у справі № 31/222 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи   повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий - суддя                                                                      Галушко Н.А.

суддя                                                                                          Краєвська М.В.

суддя                                                                                          Орищин Г.В.