Рішення

від 27.10.2016 по справі 902/753/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 жовтня 2016 р. Справа № 902/753/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.,

позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 30.08.2016р., паспорт серії НВ №031847, виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 24.12.1998р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022)

до : приватного підприємства "Особняк-К" (вул. Петра Запорожця, буд. 46-А, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 767929 грн 68 коп.,

ВСТАНОВИВ :

товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Особняк-К" про стягнення 742369 грн 19 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" (підрядник) виконані будівельні роботи, які приватним підприємством "Особняк-К" (замовник) згідно актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідок про їх вартість форми КБ-3 прийнятті на загальну суму 4782117 грн 14 коп., однак оплачені частково, з огляду на що у останнього виникла заборгованість по оплаті підрядних робіт на суму 706117 грн 14 коп. Відтак, посилаючись на вищевказані акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про їх вартість виконання, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 742369 грн 19 коп., з яких 706117 грн 14 коп. основний борг, 33128 грн 77 коп. пені та 3123 грн 28 коп. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.09.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/753/16 з призначенням її до розгляду. Крім того, ухвалою суду від цієї ж дати відхилено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" вих. №б/н від 30.08.2016р. (вх. №06-73/29/16 від 31.08.2016р.) про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ухвали суду від 11.10.2016р. відкладено слухання справи до 27.10.2016р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів по справі. Крім того, ухвалою від цієї ж дати повернуто заяву позивача №б/н від 07.10.2016р. про зміну розміру позовних вимог.

25.10.2016р. до суду надійшла заява позивача №б/н від 25.10.2016р. (вх. 06-52/9828/16 від 25.10.2016р.) про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній зменшив позовні вимоги в частинні стягнення основної суми боргу, у зв"язку зі частковою сплатою відповідачем заборгованості в цій частинні в сумі 10000 грн та збільшив позовні вимоги в частинні стягнення пені та 3% річних, відтак просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 767929 грн 68 коп., з яких 696117 грн 14 коп. основний борг, 65484 грн 26 коп. пеня та 6328 грн 28 коп.- 3% річних.

В судовому засіданні (27.10.2016р.) представник позивача заявлений позов підтримала з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №б/н від 25.10.2016р. (вх. 06-52/9828/16 від 25.10.2016р.) та просила його задовольнити, посилаючись на обставини викладенні в ньому та подані до суду докази.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України, заява представника позивача про збільшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, при цьому розцінюється судом як відсутність спору в частинні стягнення 10000 грн основного боргу, у зв"язку із частковою сплатою відповідачем вказаної суми основою боргу, що є наслідком припинення провадження у справі в цій частині в зв'язку із відсутністю предмету спору, та заяву про збільшення позовних вимог в частинні стягнення пені та 3% річних.

Таким чином, з огляду на вказане, у даній справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й розглядається спір, а саме: стягнення заборгованості в сумі 767929 грн 68 коп., з яких 696117 грн 14 коп. основний борг, 65484 грн 26 коп. пеня та 6328 грн 28 коп.- 3% річних.

Відповідач правом участі в судовому засіданні повторно не скористався не зважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалою від 11.10.2016р., що стверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення вх. №7841 від 26.10.2016р., отриманим останнім 21.10.2016р. При цьому у поданому до суду відзиві від 25.10.2016р. останній зазначив, що заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання підрядника згідно договору підряду №К184-20ПД від 03.07.2015р. не виконано належним чином. Зокрема, після залишення підрядником будівельного майданчика та прийняття будівельних робіт виявлено низку недоліків, в тому числі не вивезення будівельного сміття з майданчика. Сторонами жодних актів щодо робіт по очищенню майданчика не підписувалося, вказані роботи підрядником не виконано й досі. На вказаний недолік ПП «Особняк-К» наголошувало підряднику у листі №48 від 06.05.2016р., на що листом ТОВ «Каскад-Будінвест» листом №11-01 від 11.05.2016р. повідомило, що воно благоустроєм території не займається. Також серед інших відступів від умов договору після прийняття будівельних робіт замовником виявлено недоліки, що не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття робіт. Крім того, відповідач зазначає, що на даний час ПП «Особняк-К» готується відповідний кошторис вартості робіт, необхідних для усунення виявлених недоліків для надання ТОВ «Каскад-Будінвест» претензії відповідно до ст. 6 ГПК України. Таким чином, враховуючи, що підрядником роботи виконано неякісно, із відступом від проектної документації, на думку відповідача, задоволення позову в повному обсязі є неможливим, сума коштів, що підлягає до стягнення з нього підлягає пропорційному зменшенню відповідно до вартості та обсягу додаткових витрат, які несе відповідач.

Крім того, 26.10.2016р. до суду від відповідача надійшло клопотання від 25.10.2016р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване необхідністю участі в судовому засіданні директора ПП «Особняк-К» ОСОБА_2, який у період з 26.10.2016р. по 02.11.2016р. перебуває у відрядженні, у зв'язку із наявністю у нього сумнівів у справжності його підпису як директора ПП «Особняк-К» на документах, що містяться в матеріалах справи. Також у вказаному клопотанні відповідач зазначає, що у випадку виявлення невідповідності підписів на вказаних документах ним буде заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Окрім того, у даному клопотанні останній просить витребувати у позивача оригінали додаткової угоди №3 від 13.06.2016р. до договору підряду та оригінали актів приймання виконаних підрядних робіт.

Також, цього ж дня представником відповідача до суду подано клопотання від 25.10.2016р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване необхідністю участі в судовому засіданні директора ПП «Особняк-К» ОСОБА_2, який у період з 26.10.2016р. по 02.11.2016р. перебуває у відрядженні, у зв'язку із наявністю у нього сумнівів у справжності його підпису як директора ПП «Особняк-К» на документах, що містяться в справі. Крім того, у даному клопотанні представник відповідача просить суд при визначенні дати наступного судового засідання врахувати його зайнятість у інших судових процесах.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, яка висловила заперечення щодо відкладення розгляду справи, відхилив вказані клопотання відповідача, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідачу про наявність спору в суді було відомо ще 19.09.2016р., а тому у останнього було достатньо часу для того, щоб подати до суду клопотання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи у справі. При цьому в матеріалах справи також наявні докази надсилання відповідачу позовної заяви з доданим до неї документами, що в свою чергу додатково дає підстави стверджувати про наявність у останнього достатньо часу для того щоб сформулювати свою позицію щодо позову та у випадку наявності сумнівів щодо підпису документів директором ПП «Особняк-К» заявити відповідну експертизу у справі. Разом з тим у поданому до суду відзиві відповідач не заперечує підписання згаданих ним в клопотанні документів, при цьому лише зазначає про наявність недоліків у виконаних позивачем роботах. Крім, щодо витребування у позивача оригінала додаткової угоди №3 від 13.06.2016р. до договору підряду та оригіналів актів приймання виконаних підрядних робіт суд зазначає, що оригінали доданих до позовної заяви документів, в тому числі й зазначених відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи, попередньо уже витребовувались судом та надавались позивачем для огляду в судовому засіданні, а відтак відсутні підстави для їх витребування додатково.

Поряд з цим суд зазначає, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Таким чином, беручи до уваги вищевказане та зважаючи на те, що відповідач в силу своєї обізнаності про наявність даного спору в суді мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази по справі (сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного позову/подати до суду клопотання в обґрунтування своїх доводів та заперечень щодо позову), суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.07.2015р. між приватним підприємством "Особняк-К" (замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" (підрядник, позивач) укладено договір підряду №К184-20ПД (Договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором сторони зобов'язуються: а) підрядник за завданням замовника виконати будівельні роботи та здати йому в установлений договором строк; б) замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), облаштований згідно вимог ПВР, що необхідна для виконання робіт згідно договору та прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх.

Договірна ціна договору включає в себе вартість всіх робіт, матеріалів і транспортування матеріалів на об'єкт та складається із вартості робіт згідно додаткових угод до договору. Остаточна сума договору буде додатково узгоджена сторонами підписанням додаткових угод до договору із усіма змінами у процесі виконання робіт. Вартість та обсяг окремих етапів робіт за договором визначається у додаткових угодах та додатках до нього (п.п. 2.1.-2.3. Договору).

Згідно із п.п. 2.5., 2.6. Договору кінцеві розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися замовником щомісячно на підставі примірних форм: довідки №КБ-3 та актів №КБ-2, що підписані уповноваженими представниками сторін підряднику на його поточний рахунок у національній валюті України на протязі 3-ох календарних днів з дати підписання актів ф. №КБ-2 та довідки ф. №КБ-3. Вартість виконаних робіт, що підлягає оплаті, визначається на підставі підписаної договірної ціни з урахуванням обсягів виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1. Договору виконання робіт здійснюється у відповідності до строків, які додатково узгоджуються в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору підряду та в яких визначаються строки закінчення всіх видів робіт, передбачених вказаною додатковою угодою.

За змістом п.п. 4.1.1., 4.1.5. Договору замовник має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт. При виявлені недоліків виконаних робіт складається двохсторонній акт, що підписується повноважним представниками сторін, з зазначенням строків їх усунення.

Відповідно п. 12.1. Договору приймання-передача виконаних по договору робіт у відповідності з діючими нормами та правилами і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт. З момент підписання акта замовник стає власником виконаних робіт і відповідає за їх збереження.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 18.1 Договору).

Додатковими угодами №1 від 03.07.2015р. та №2 від 11.08.2015р. з додатками до вказаних угод сторонами узгоджено об'єкт, загальну вартість робіт, строки виконання робіт та обумовлено у п. 6 додаткових угод, що кінцеві розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися замовником щомісячно на підставі примірних форм довідки №КБ-3 та актів №КБ-2, що підписані уповноваженими представниками сторін, на основі списків розцінок, які затверджені сторонами, на його поточний рахунок у національній валюті України на протязі 3-ох календарних днів з дати їх підписання.

На виконання взятих на себе зобов'язань по виконанню будівельних робіт позивач виконав, а відповідач прийняв підрядних робіт на загальну суму 4782117 грн 14 коп., що стверджується наявними в справі актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідками про їх вартість форми КБ-3 за вересень 2015р., листопад 2015р., грудень 2015р., січень 2016р., лютий 2016р. та червень 2016р.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт згідно вищевказаних актів виконав частково, сплативши позивачу 3936792 грн 31 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, відтак у останнього виникла заборгованість щодо оплати вказаних робіт в сумі 845324 грн 83 коп.

Додатковою угодою №3 від 13.06.2016р. до договору підряду №К184-20ПД від 03.07.2015р. сторонами погоджено графік погашення заборгованості в сумі 845324 грн 83 коп., яку відповідач мав сплати в наступному порядку: до 17.06.2016р. - 145324 грн 83 коп, до 30.06.2016р. - 200000 грн, до 08.07.2016р. - 500000 грн.

Однак, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, зокрема наявним в ній банківським виписками, відповідач після підписання даної додаткової угоди №3, наявну заборгованість погасив частково, внаслідок чого у нього залишилась заборгованість перед позивачем щодо оплати підрядних робіт в сумі 706117 грн 14 коп.

В зв'язку з не проведенням розрахунків за виконані підрядні роботи, ТОВ «Каскад-Будінвест» направлялася на адресу відповідача вимога №20/06 від 20.07.2016р. з проханням погасити наявну заборгованість за вказані роботи в сумі 706117 грн 14 коп., однак, як стверджує позивач та слідує з матеріалів справи, відповіді на дану вимогу ним отримано не було, в зв'язку з чим останній звернувся з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ч. 1, 2 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частину основного боргу в сумі 10000 грн відповідачем погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 02.09.2016р. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 02.09.2016р.

У пункті п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 10000 грн, а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми основного боргу в розмірі 696117 грн 14 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 65484 грн 26 коп. пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.10.2016р.) та 6328 грн 28 коп. - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.10.2016р.), в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 14.2.2. Договору встановлено, що за порушення строків платежів, передбачених договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

У п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою , а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Крім того, у абз. 2 п. 1.9 даної постанови Пленуму вказано, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року )

Суд надаючи оцінку правильності визначеним позивачем періодам нарахування пені та 3% річних, з урахуванням положень ч.2 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано, положень п. 1.4. та абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та змісту умов договору, зокрема додаткової угоди №3 від 13.06.2016р. до вказаного договору згідно якої сторонами погоджено графік погашення заборгованості в сумі 845324 грн 83 коп., яку відповідач мав сплати в наступному порядку: до 17.06.2016р. - 145324 грн 83 коп, до 30.06.2016р. - 200000 грн, до 08.07.2016р. - 500000 грн. встановив, що вказані періоди нарахування пені та 3% річних позивачем визначено невірно, оскільки пеня та 3% річних мають нараховуватися з дня що передують дню виконання такого зобов'язання, тобто з 17.06.2016р., з 30.06.2016р. та з 08.07.2016р. Крім того, позивачем помилково у період прострочення заборгованості включено останній день, у який відбувалася проплата (в даному випадку 02.09.2016р.). Проте враховуючи положення пункту 1.4 викладеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день у який відбувається оплата заборгованості не вважається днем прострочення заборгованості. Тому, з огляду вищевказане, суд самостійно здійснив обрахунок заборгованості з пені та 3% річних виходячи із наступних періодів їх нарахування з 01.07.2016р. по 07.07.2016р. з суми заборгованості 200000 грн, з 08.07.2016р. по 01.09.2016р. з суми заборгованості 700000 грн, та з 02.09.2016р. по 25.10.2016р. з суми заборгованості 696171 грн 14 коп. При цьому, за основу початку періоду нарахування пені та 3% річних взято 01.07.2016р., тоді як позивач, з урахуванням вищевказаного вправі був їх нараховувати з 30.06.2016р., однак, суд виходить саме із заявленого позивачем початку періоду їх нарахування, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підстав для виходу за межі позовних вимог немає. Крім того, обрахунок пені та 3% річних із суми заборгованості в розмірі 145324 грн 83 коп. за період з 17.06.2016р. по 29.06.2016р. судом не здійснюється, оскільки із вказаної суми заборгованості позивачем не заявлялася пеня та 3% річних.

Відтак здійснивши обрахунок пені та 3% річних у правильних періодах за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх в розмірах 66345 грн 78 пеня та 3% річних - 6714 грн 28 коп., які є дещо більшими ніж ті, які заявлені позивачем: 65484 грн 26 коп. пеня та 6328 грн 28 коп. - 3% річних, однак враховуючи те, що в даному випадку підстав для виходу за межі позовних вимог у суду немає, до стягнення підлягають останні в розмірі заявленому позивачем.

Приймаючи рішення по даній справі, судом також не беруться до уваги доводи відповідача, викладенні у відзиві на позовну заяву від 25.10.2016р. щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором та наявності недоліків робіт, що не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття робіт, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного останнім не надано.

Так, у п.п. 4.1.1., 4.1.5. Договору сторонами обумовлено, що замовник має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт. При виявлені недоліків виконаних робіт складається двохсторонній акт , що підписується повноважним представниками сторін, з зазначенням строків їх усунення.

Крім того, у ч. 1, 2 статті 853 ЦК України зазначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, при прийнятті робіт та підписанні без зауважень акту виконаних робіт відповідач не заявив про виявлення допущених, як стверджує він, підрядником в роботі недоліків, в зв'язку з чим втратив право в подальшому посилатися на ці недоліки. Крім того, в матеріалах справи також відсутній двохсторонній акт, передбачений п.п. 4.1.1., 4.1.5. Договору щодо виявлених недоліків та строків їх усунення.

А тому доводи відповідача, викладені відзиві, судом не беруться до уваги, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Інші доводи відповідача не спростовують факт виконання підрядник робіт позивачем та не можуть нівелювати встановлений ст. 875 ЦК України обов'язок відповідача по їх оплаті.

Як визначає ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором підряду, пені та 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України. При цьому, при розподілі судових витрат, судом враховано положення чинного законодавства щодо повернення позивачу з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у більшій сумі ніж передбачено чинним законодавством на 11 коп. Так, виходячи із ціни позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.10.2016р. позивач мав сплатити з урахуванням вищевказаних приписів законодавства судовий збір в розмірі 11668 грн 94 коп., натомість ним сплачено 11669 грн 05 коп.

Оскільки позивачем не подано заяви про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку зі сплатою його в більшому розмірі ніж передбачено законом, зазначене питання не вирішується судом в даному судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Особняк-К" (вул. Петра Запорожця, буд. 46-А, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 37159512) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Будінвест" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 38716973) 696117 грн 14 коп. основного боргу, 65484 грн 26 коп. пені, 6328 грн 28 коп. - 3% річних та 11668 грн 94 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 10000 грн основного боргу припинити відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 01 листопада 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Петра Запорожця, буд. 46-А, м. Вінниця, 21007)