Рішення

від 12.02.2007 по справі 40/398

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

12.02.07 р.                                                                              

Справа № 40/398                              

Суддя господарського суду Донецької

області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання

Пальчак О.М.

Розглянув у відкритому судовому

засіданні господарського суду справу

за позовом суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 м. Селидове

до відповідача державного

підприємства „Селидіввугілля” м.Селидове

про стягнення 133985 грн. 00  коп. 

за участю:

представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - адвокат

від відповідача Єрьоменко П.Д. -

помічник з правових питань

У судовому засіданні яке відбулося

12.02.07р. з 10 год. 20 хв. по 13 год. 00 хв. було оголошено перерву.

З урахуванням складності справи та

витребування важливих доказів, про існування яких суд дізнався вже під час

процесу, строк вирішення спору було продовжено на один місяць за приписами

частини третьої ст. 69 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про стягнення з

відповідача боргу в сумі 125000 грн., інфляційних в сумі 5875 грн., трьох

процентів річних в сумі 3110 грн. згідно договору НОМЕР_1 від 08.05.01р. на

постачання електродвигуна.

До прийняття рішення по справі позивач

згідно ст. 22 ГПК України уточнив підстави позову та залишив за собою право на

стягнення боргу в сумі 125000 грн.  

Відповідач позов не визнав,

мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

-          позивачем пропущений строк позовної

давності на стягнення боргу в сумі 125000 грн., передбачений ст. 257 ЦК

України;

-          згідно протоколів НОМЕР_2 від

30.11.05р. та НОМЕР_3 від 31.12.05р. кредиторська заборгованість перед

позивачем була списана, а первинні документи, на підтвердження господарських

операцій між сторонами у той період знищені за вимогами законодавства, про що

він був своєчасно повідомлений;

-          з акту звірки станом на 01.12.04р.

вбачається, що відповідачем було здійснено зустрічне постачання вугілля на

адресу позивача в сумі 87376 грн. 64 коп. згідно договору НОМЕР_4 від

08.02.02р.,;

-          відповідно до акту про виділення до

знищення документів, що не підлягають зберіганню, договір НОМЕР_1 від

08.05.01р. був знищений.  

З'ясувавши  фактичні 

обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову

кваліфікацію  відносинам сторін і

виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка

підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд

встановив:

Позов мотивовано тим, що 08.05.01р.

між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та державним відкритим

акціонерним товариством „Шахта „Курахівська” ДХК „Селидіввугілля” був укладений

договір НОМЕР_1 від 08.05.01р. на постачання електродвигуна.

Згідно з наказами Міністерства

палива та енергетики України № 20 від 01.09.03р., № 492 від 18.08.04р., № 237

від 01.06.05р. державне підприємство „Селидіввугілля” є правонаступником усіх

прав та обов'язків державного відкритого акціонерного товариства „Шахта

„Курахівська” ДХК „Селидіввугілля”, що знайшло своє підтвердження в Статуті

відповідача. 

На виконання п. 1.1 укладеного між

сторонами договору НОМЕР_1 від 08.05.01р. позивач здійснив постачання на адресу

відповідача електродвигуна на загальну суму 125000 грн. 

Факт постачання електродвигуна

позивачем підтверджується оригіналами первинних документів, зокрема: договором

НОМЕР_5 від 08.05.01р., накладною від 28.05.01р., довіреністю ЯГН НОМЕР_6 від

25.05.01р.на отримання матеріальних цінностей.

Згідно п. 2.3 договору НОМЕР_5 від

08.05.01р. оплата вартості відвантаженої продукції здійснюється шляхом

перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

26.04.06р. позивачем було надіслано

на адресу відповідача претензію № 1 щодо сплати боргу в сумі 125000 грн., однак

у відповіді НОМЕР_7 від 30.05.06р. відповідач зазначив, що у зв'язку із

закінченням строку позовної давності у грудні 2005 року кредиторська

заборгованість була списана.  

Відповідач свої зобов'язання не

виконав, продукцію отримав на загальну суму 125000 грн., однак її оплату не

провів, внаслідок чого позивач намагається стягнути з відповідача борг в сумі

125000 грн.

Оскільки мало місце несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань, позивачем пред'явлені вимоги щодо стягнення з

відповідача інфляційних в сумі 5875 грн. за період з лютого 2006 року по

вересень 2006 року, трьох процентів річних в сумі 3110 грн. з січня 2006 року

по листопад 2006 року.

Судом прийнято до уваги клопотання

позивача про застосування строку позовної давності згідно ст. 257 ЦК України,

тому суд має розглянути це та надати необхідну правову оцінку.

Згідно п. 3 ст. 267 ЦК України

позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою

до винесення ним рішення.

Суд з цього приводу вважає за

необхідне звернути увагу на наступне:

Строк позовної давності

застосовується судом відповідно до вимог п. 6 Прикінцевих та перехідних

положень ЦК України 2003 рок за змістом яких зазначено, що правила Цивільного

кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення

яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання

чинності цим кодексом.

Відповідно до п. 2.3 договору

НОМЕР_1 від 08.05.01р. строк виконання зобов'язань щодо оплати отриманої

продукції між сторонами не встановлений.

Відповідно до частини другої ст.

530 ЦК України 2003р.(ст. 165 ЦК 1963р.) якщо строк (дата) виконання боржником

зобов'язань не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги,

кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Це право кредитора

жодним строком не обмежується. Боржник повинен виконати такий обов'язок у

семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного

виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позовну давність у таких випадках

потрібно обчислювати з восьмого дня після направлення кредитором вимоги про

виконання зобов'язання. За відсутністю такої вимоги позовна давність текти не

починає.

Відповідно до абзацу другого

частини п'ятої ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не

визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності

починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про

виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання

такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі витіканням цього строку.

Позивачем була направлена вимога №

1 від 26.04.06р. у вигляді претензії, а тому строк позовної давності їм не

пропущений.

Слід звернути увагу відповідача на

те, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів

установить, що право позивача на захист якого він просить відповідачем не

порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих

підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Якщо буде встановлено, що право

позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд

приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку

позовної давності. А при визнанні причин пропуску цього строку поважною

порушене право має бути захищене.

З введенням нового ЦК України

2003р. суд може застосувати строк позовної давності тільки за заявою сторони у

спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у

позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною. По старому ЦК

України 1963р. суд був зобов'язаний застосувати строк позовної давності

незалежно від заяв сторін.

Таким чином у задоволенні

клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності слід

відмовити, оскільки позивачем не пропущений строк позовної давності. 

Згідно п.4 Прикінцевих та

перехідних положень ЦК України 2003 року до цивільних відносин, які виникли до

набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу

застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати

після набрання ним чинності.

За своєю правовою природою між

сторонами укладено договір поставки і сторони досягли його умов щодо предмету,

ціни, строку його дії, тому в розумінні п. 2 ст. 180 ГК України він вважається

укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулися.

Незалежно від того, що у ЦК України

договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього

застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, коли інше не встановлено

договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712

ЦК України).

Особливості регулювання майнових

відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються

ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарське зобов'язання повинно

виконуватися належним чином за договором, законом та звичаїв ділового обігу та

припинятися  за приписами ст.ст. 193, 203

ГК України.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за

договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати

(поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар

(товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити

за нього  певну грошову суму.

Сторонами у справі є суб'єкти

господарювання у розумінні статті 55 ГК України.

Оскільки названою статтею не

визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє

право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення

до боржника з листом, телеграмою тощо.

Відповідач посилається на знищення

згідно акту від 29.04.05р. про виділення до знищення документів, що не

підлягають зберіганню, договору НОМЕР_1 від 08.05.01р., який включений до п.

109 акту про виділення до знищення документів - „Договори”.

Судом дана належна оцінка акту на

відповідність його вимогам Переліку типових документів, що створюються в

діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ,

організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів,

затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів

України від 20 липня 1998 р. N 41 на час знищення документів.

Переліком встановлений строк

зберігання документів 3 роки за умовами завершення перевірки державними

податковими органами з питань дотримання податкового законодавства. До них

відносяться та обов'язково вказуються, зокрема: акти прийомки, здачі, квитанції

та накладні, первинні бухгалтерські документи, документи про приймання

виконаних робіт.

Таким чином відповідачем не

доведено, що знищені саме документи на підтвердження проведення між сторонами

господарських операцій по оспорюваної сумі: саме договір НОМЕР_1 від

08.05.01р., накладна від 28.05.01р., довіреність ЯГН НОМЕР_6 від 25.05.01р. на

отримання матеріальних цінностей згідно акту від 29.04.05р. у зв'язку із

закінченням строку зберігання.

Слід звернути увагу відповідача на

те, що згідно п.3 ст.8 Закону України" Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні"  №996-XIV від

16.07.99р., із змінами та доповненнями, відповідальність за організацію

бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх

господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів,

регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років,

несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює

керівництво підприємством відповідно до законодавство та установчих документів.

За приписами п.7 цієї статті

відповідальність за організацію контролю за відображенням на рахунках

бухгалтерського обліку всіх господарських операцій  несе головний бухгалтер або особа, на яку

покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Пунктом 15 Інструкції про порядок

реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання

цінностей, згідно наказу Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96р. із

змінами та доповненнями, передбачена відповідальність посадових осіб за відпуск

та повне оприбуткування одержаних за довіреністю товарно-матеріальних  цінностей.

Крім того, рахунок 07 "Списані

активи" має призначення для узагальнення інформації про стан дебіторської

заборгованості, яка списується з балансу внаслідок неплатоспроможності

боржників, та про суми невідшкодованих нестач та втрат від пошкодження

цінностей.

Зарахування на забалансовий рахунок

07 суми здійснюється одночасно із списанням дебіторської заборгованості на

витрати підприємства або суб'єкта господарювання у залежності від того який

спосіб оподаткування їм обрано.

Сума списаної дебіторської

заборгованості обліковується на забалансовому субрахунку 071"Списана

дебіторська заборгованість" протягом не менш як трьох років з дати

списання для нагляду за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового

стану боржника.

Факт передачі електродвигуна

обґрунтовано фактичними  обставинами

справи та доказами на їх підтвердження.

З урахуванням викладеного, суд

дійшов до висновку про те, що позов обґрунтовано та підлягає задоволенню, у

зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути борг в сумі

125000 грн.

До прийняття рішення по справі

позивач згідно ст. 22, 78 ГПК України відмовився від позову щодо стягнення

інфляційних в сумі 5875 грн. за період з лютого 2006 року по вересень 2006

року, трьох процентів річних в сумі 3110 грн. з січня 2006 року по листопад

2006 року. До прийняття відмови позивача від позову позивачу роз'яснені його

процесуальні права, у т.ч. те, що держмито у цій частині поверненню не підлягає

і покладається на нього.

Оскільки ці дії не суперечать

законодавству відмова від позову в цій частині прийнята судом. Провадження по

справі відносно стягнення інфляційних в сумі 5875 грн. за період з лютого 2006

року по вересень 2006 року, трьох процентів річних в сумі 3110 грн. з січня

2006 року по листопад 2006 року підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК

України.

Витрати по держмиту та забезпечення

судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених

позовних  вимог за приписами частини п'ятої

ст.49 ГПК України.

У зв'язку з тим, що у судовому

засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно

частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84

ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись

п. п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 2 ст. 9, ст. ст. 257, 261,

267, частиною другою ст. 530, ч. 2 ст. 712 ЦК України 2003 року, ст. ст. 55,

193, 203 ГК України, ст. ст. 22, 44, частиною п'ятою ст. 49, ст. ст. 69, 78,

п.4 ст.80, ст. ст. 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі щодо

стягнення інфляційних в сумі 5875 грн. припинити.

2.Провадження у справі щодо

стягнення трьох процентів річних в сумі 3110 грн. припинити.

3.Стягнути з державного

підприємства „Селидіввугілля”, 85400, м. Селидове, Донецька область, вул. Карла

Маркса, 41, ід.код 33426253, на користь:

- суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_8, р/р НОМЕР_9 в Красноармійській

філії КБ „Приватбанк” м. Селидове, МФО 335236, борг в сумі 125000 грн., витрати

по держмиту в сумі 1250 грн.,  витрати по

забезпеченню судового процесу в сумі 110 грн. 09 коп., видавши наказ.

4.Рішення суду набирає законної

сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення,

оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України: 16.02.07р.

Суддя