Постанова

від 15.08.2007 по справі 40/398

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

15 серпня 2007 р.

№ 40/398 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука Г.А.,

суддів:

Мачульського Г.М., Данилової Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

на постанову

Донецького апеляційного

господарського суду від 17.04.2007 р.

у справі

№ 40/398

господарського суду

Донецької області

за позовом

фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1

до

Державного підприємства

"Селидіввугілля"

про

стягнення 133 985,00 грн.

в судовому

засіданні взяли участь  представники:

позивача:

не з'явились;

відповідача:

не з'явились;

В С ТА Н О В

И В:

У листопаді 2006 р. фізична особа

-підприємець ОСОБА_1(далі -Підприємець) звернувся до господарського суду

Донецької області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Державного

підприємства "Селидіввугілля" (далі -Підприємство) суму боргу за

поставлений електродвигун у розмірі 125 000,00 грн., інфляційні збитки у

розмірі 5 875,00 грн., 3 % річних у розмірі 3 110,00 грн., усього -133 985,00

грн.

Позовні вимоги Підприємець

обґрунтовував тим, що він, на виконання умов договору НОМЕР_1р., укладеного з

Державним відкритим акціонерним товариством "Шахта Курахівська"

Державної холдингової компанії "Селидіввугілля", правонаступником

якого є Підприємство, відпустив шахті електродвигун ВАО 2-560 LA -4 н. 4368.

800 кВТ, 1500 об/хв., вартістю 125 000,00 грн., проте розрахунку за цей електродвигун

проведено не було. В зв'язку з цим вказана сума боргу з урахуванням індексу

інфляції та 3 % річних підлягає стягненню з останнього на підставі норм ЦК

України та ГК України.

В ході судового розгляду

Підприємець уточнив позовні вимоги (а. с. 50 -53) та просив господарський суд

Донецької області стягнути з Підприємства лише суму боргу за поставлений

електродвигун у розмірі 125 000,00 грн.

Рішенням господарського суду

Донецької області від 12.02.2007 р. (суддя Підченко Ю.О.) провадження у справі

в частині стягнення з Підприємства інфляційних збитків у розмірі 5 875,00 грн.

та 3 % річних у розмірі 3 110,00 грн. припинено на підставі п. 4 частини першої

ст. 80 ГПК України, а уточнені позовні вимоги Підприємця про стягнення з

Підприємства 125 000,00 грн. боргу задоволено. Рішення прийнято з мотивів,

наведених Підприємцем у позовній заяві, з посиланням на норми ЦК України та ГК

України.

Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від 17.04.2007 р. (колегія суддів: Акулова Н.В., Геза Т.Д.,

Мирошниченко С.В.) рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2007

р. в частині стягнення з Підприємства 125 000,00 грн. боргу скасовано та

прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні відповідних позовних вимог

Підприємця, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін. Постанова

мотивована тим, що Підприємець не виставляв Підприємству рахунки-фактури за

договором НОМЕР_1р., і тому у нього не виникло відповідного права вимоги до

Підприємства за вказаним договором, а претензія Підприємця надсилалась не

Підприємству, а відокремленому структурному підрозділу останнього.

Підприємець звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить залишити в

силі рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2007 р. Вимоги,

викладені у касаційній скарзі, Підприємець обґрунтовує тим, що апеляційним

господарським судом було порушено ст. ст. 180 і 265 ГК України та ст. 712 ЦК

України.

Підприємство скористалась правом,

наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського

суду України відзив на касаційну скаргу Підприємця, у якому просить залишити її

без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від

17.04.2007 р. -без змін, прийнявши до уваги документи, наявні у справі та зазначені

у вказаній постанові.

За розпорядженням заступника Голови

Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. розгляд касаційної скарги

здійснюється колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: судді

Кравчука Г.А. - головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Данилової Т.Б.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки

встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами

першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при

прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду

України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню,

враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх

інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- "Покупець" - Державне

відкрите акціонерне товариство “Шахта Курахівська” Державної холдингової

компанії "Селидіввугілля", правонаступником якого є Підприємство,

отримав від "Продавця" -Підприємця відповідно до п. 1.1 договору

НОМЕР_1р. електродвигун ВАО 2-560 LA -4 н. 4368. 800 кВТ, 1500 об/хв.,  вартістю 125 000,00 грн. з урахуванням ПДВ,

що підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю серії ЯГН № НОМЕР_2р.,

виданою на ім'я гр. ОСОБА_2. та накладною № НОМЕР_3р.;

- відповідно до п. 2.3 договору

НОМЕР_1р. “Покупець” зобов'язувався оплатити товар протягом тридцяти

банківських днів згідно виставлених рахунків-фактур, шляхом перерахування

коштів на розрахунковий рахунок "Продавця" (Підприємця);

- договором НОМЕР_1р. не

передбачено строку, протягом якого "Продавець" повинен виставити

рахунки-фактури “Покупцю”;

- Підприємець не виставляв

Підприємству рахунків-фактур за договором НОМЕР_1р.

Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, який

був чинним на момент укладання та дії договору НОМЕР_1р., якщо строк виконання

зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор

вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня

пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає

із закону, договору або із змісту зобов'язання.

01.01.2004 р. набрав чинності ЦК

України, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин з вказаної дати на

підставі абзацу другого п. 4 Розділу “ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ”, у

якому зазначено, що відносно цивільних відносин, які виникли до набрання

чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до

тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним

чинності.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК

України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або

визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання

у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк

від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

Одночасно абзацом другим частини

п'ятої ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких

не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності

починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про

виконання зобов'язання.

Як встановлено вище попередніми

судовими інстанціями, Підприємець не виставляв Підприємству рахунків-фактур за

договором НОМЕР_1р. для здійснення оплати за відпущений товар, а тому, виходячи

з наведених вище положень ст. 165 ЦК УРСР та ст. 530 ЦК України, колегія суддів

Вищого господарського суду України погоджується з висновком Донецького

апеляційного господарського суду і також вважає, що у Підприємця не виникло

право вимоги до Підприємства за вказаним договором щодо сплати останнім 125

000,00 грн. Тобто, у даному випадку несплата Підприємством вказаної суми

виникла з вини Підприємця і не порушує його прав.

Крім того, колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з висновком Донецького апеляційного

господарського суду, що претензія № НОМЕР_4р., на яку посилається позивач в

матеріалах справи як на вимогу про сплату боргу за вказаним договором була

заявлена ним не відповідачу, а його структурному підрозділу, що не є доказом

звернення з вимогою до відповідача.    

На підставі викладеного, колегія

суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43

ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від

17.04.2007 р. у даній справі ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному

розгляді всіх її обставин, які мають значення для вирішення спору, відповідає

нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги

Підприємця не спростовують висновку апеляційного господарського суду, у зв'язку

з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий

господарський суд України

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького

апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р. у справі № 40/398

господарського суду Донецької області - без змін.

Головуючий суддя                                                      

Г.А. Кравчук

Суддя                                                                         

Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                   

Т.Б. Данилова