Ухвала

від 08.12.2021 по справі 381/3435/21

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email

inbox@fs.ko.court.gov.ua

1-кс/381/1520/21

381/3435/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м.Фастів

Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42021112310000097 від 21 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 364 Кримінального кодексу України, про арешт майна, -

встановив:

До Фастівського міськрайонного суду Київської області 07 грудня 2021 року надійшло клопотання прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021112310000097 від 21 вересня 2021 року.

Клопотання обгрунтовано, що з матеріалів досудового розслідування вбачається, що директор Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України ОСОБА_4 , будучи службовою особою, зловживаючи владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для своїх близьких родичів, а саме ОСОБА_5 (сестра дружини) та ОСОБА_6 (брат), діючи всупереч інтересам служби спільно із службовими особами Чабанівської селищної ради Київської області вчинили дії спрямовані на виведення з власності Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України земельних ділянок за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022 та 3222457400:04:002:5023 загальною площею 1,4 гектари.

Так, 6 жовтня 2016 року земельні ділянки за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022 та 3222457400:04:002:5023 загальною площею 1,4 гектари відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-20774/15-16-сг та № 10-20772/15-16-сг передані із державної власності у приватну.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 вересня 2021 року № 274620486, ОСОБА_6 26 жовтня 2016 року здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222457400:04:002:5023 площею 0,6967 гектара.

Водночас, Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 вересня 2021 року № 274620122, ОСОБА_7 26 жовтня 2016 року здійснила державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова користувача від права на земельну ділянку.

Так, відповідно до листа Національної академії аграрних наук України від 10 листопада 2021 року, Президія Національної академії аграрних наук України не надавала погодження на вилучення земельних ділянок із землекористування Інституту садівництва.

Разом з тим, службові особи Державного підприємства «Дослідне господарство Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» зловживаючи владою та службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, діючи всупереч інтересам служби спільно із службовими особами Чабанівської селищної ради Київської області вчинили дії спрямовані неправомірне відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022, 3222457400:04:002:5023 на користь своїх родичів.

7 грудня 2021 року земельні ділянки за кадастровими номерами 3222457400:04:002:5022, 3222457400:04:002:5023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42021112310000097 від 21 вересня 2021 року, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Прокурор зазначає, що з метою недопущення подальшої неправомірної зміни власника земельної ділянки, він змушений звернутися до слідчого судді з вказаним клопотанням.

Прокурор клопотання підтримав просив його задовольнити.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.

За положеннями ч.1 ст.170 КПК України Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданнями арешту є запобігання його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 3 ст.170 КПК, випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 642 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що зазначене майно, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказамиє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, грошіу будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимогст. 89 КК Українипід час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Прокурором наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку 3222457400:04:002:5022 площею 0,6966 гектара (перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО і КО» (ЄДРПОУ 44061240, 03027, Фастівський район, село Новосілки, вулиця Приміська, 24, приміщення 16) та у користуванні Приватного акціонерного товариства «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант» (ЄДРПОУ 19016506, 02192, місто Київ, Дарницький бульвар, 8-А) із встановленням заборони її використання, відчуження, поділу, зміни конфігурації та ведення на ній будь якої господарської діяльності та будівельних робіт.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1