Вирок

від 29.05.2009 по справі 1-81

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД КИЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

№ 1-81

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2009 року місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді капітана юстиції СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі АБРОСІМОВА О.О., за участю помічника військового прокурора Київського гарнізону лейтенанта юстиції ПОГОРЄЛОВА О.О., потерпілого ОСОБА_2 підсудного ОСОБА_3, захисника-адвоката ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А2860, солдата

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 Закарпатської області, угорця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, несудимого, призваного на строкову військову службу в квітні 2008 року Берегівським РВК Закарпатської області, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_3, знаходячись на протязі листопада-грудня 2008 року на лікуванні в Ірпінському військовому госпіталі, неодноразово у вказаний період часу, у палаті, де разом із ним перебував ОСОБА_2, будучи невдоволеним на образливі репліки з боку останнього по відношенню до себе, вчинив стосовно ОСОБА_2 фізичне насильство у вигляді численних ударів кулаками по його плечах, що спричинило НОВІ легкі тілесні ушкодження у вигляді одного синця в ділянці лівого та правого плеча.

Так, в один із днів наприкінці листопада 2008 року, ОСОБА_3, близько 21 години, завдав декілька ударів кулаком по плечу ОСОБА_2, 7 грудня цього ж року, біля 19 години, так само декілька аналогічних ударів останньому, а також приблизно 23 години цього ж дня - подібні численні удари по плечам потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у предявленому обвинуваченні визнав частково, пояснивши при цьому, що застосував насильство до ОСОБА_2 у формі завдання декількох ударів кулаком по його плечах лише наприкінці листопада, біля 21 години, коли ОСОБА_2 і він, ОСОБА_3, перебували разом у палаті Ірпінського військового госпіталю. Як далі пояснив підсудний, причинами його насильницьких дій було образливі та насмішливі репліки зі сторони ОСОБА_2 щодо його, ОСОБА_3, фізичного та зовнішнього стану, беручи до уваги, що він, підсудний, знаходився на лікуванні у звязку із травмою ноги. Крім того, ОСОБА_3 доповнив, що своїми діями він не намагався жодним чином принизити ОСОБА_2 як військовослужбовця, в тому числі і як такого, який пізніше, ніж він, ОСОБА_3, був призваний на службу.

Як показав в ході судового засідання потерпілий ОСОБА_2, він з листопада по грудень 2008 року проходив стаціонарне лікування у Ірпінському військовому госпіталі в травматологічному відділенні, де знаходився на лікуванні і підсудний ОСОБА_3. Далі ОСОБА_2 пояснив, що в один із днів наприкінці листопада 2008 року, перебуваючи разом із ОСОБА_3 в одній палаті, він, ОСОБА_2, пожартував над підсудним з приводу його травми ноги, на що останній обурився, та завдав з цього приводу йому, потерпілому декілька ударів кулаком у плече. Крім того ОСОБА_2 показав, що 7 грудня цього ж року, близько 19 години, він, потерпілий, так само перебуваючи у палаті разом із ОСОБА_3, почав посміхатися з приводу відповідних особливостей дикції останнього, на що ОСОБА_3 знову обурившись, завдав йому, ОСОБА_2, також декілька ударів кулаком по плечу, а біля 23 години в цей же день, ОСОБА_3 знову подібним чином завдав йому численні аналогічні удари по плечам, і на думку потерпілого, це було викликано намаганням пожартувати чи на грунті попередніх конфліктів. В той же час, ОСОБА_2 доповнив, що не намагався принизити ОСОБА_3 як свого спів службовця.

Свідок ОСОБА_5 в суді показала, що проходить військову службу на посаді начальника медичного пункту військовій частині А3620, у якій проходить службу і потерпілий. Далі ОСОБА_5 пояснила, що після повернення ОСОБА_2 з Ірпінського військового госпіталю, де останній знаходився на лікуванні, вона помітила у нього синці в ділянці плечей, про що доповіла

командуванню частини, а ділі їй стало відомо, що потерпілого було побито іншим військовослужбовцем, коли він, ОСОБА_2, перебував у вказаному госпіталі, а згідно показів свідка-очивидця ОСОБА_6 було встановлено, що він, ОСОБА_6, бачив як в кінці листопада на початку грудня 2008 року, біля 21 години, знаходячись у палаті Ірпінського військового госпіталю разом з потерпілим та ОСОБА_3, останній наніс ОСОБА_2 удар кулаком по його плечу.

Згідно з висновку експерта № 24 від 30.04.2009 року, ОСОБА_2 були заподіяні синець в ділянці лівого плеча та синець в ділянці правого плеча, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Військово-лікарською комісією підсудний визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_3 своєї вини у насильницьких діях по відношенню до ОСОБА_2, вона підтверджується показами самого потерпілого, які за весь час як досудового так і судового слідства носили системний та послідовний характер, крім того, в окремому епізоді знайшли своє підтвердження і в показах свідка ОСОБА_6, який був очевидцем побиття ОСОБА_3 потерпілого на кінці листопада 2008 року, тому в основу обвинувачення суд кладе покази потерпілого ОСОБА_2, який поряд з цим, за поясненнями самого підсудного, підстав для обмови його, ОСОБА_3, не має.

В той же час, орган досудового слідства інкримінував ОСОБА_3 вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, однак як було встановлено в ході судового розгляду, конфлікт між військовослужбовцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 носив виключно особистий характер, що виник на грунті образливо-принизливих реплік потерпілого на адресу підсудного, що підтверджується як показами самого потерпілого ОСОБА_2, так і показами підсудного ОСОБА_3, а те що перебіг даного конфлікту в окремому епізоді бачив інший військовослужбовець - ОСОБА_6, на думку суду також не свідчить про умисел ОСОБА_3 на порушення військових правовідносин, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено, в тому числі і згідно показів зазначеного свідка-очивидця, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що, він, ОСОБА_6 сприймав дії підсудного як такі, що порушують військовий порядок та виражають явну неповагу до військового колективу, тому, на основі викладеного, вчинене ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України.

Враховуючи, що потерпілий ОСОБА_2 заявив у суді про бажання притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за спричинення останнім йому, ОСОБА_2, легких тілесних ушкоджень, суд кваліфікує злочинні дії підсудного за ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, суд бере до уваги те, що він раніше ні в чому протиправному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягається вперше, до служби в армії займався суспільно-корисною трудовою діяльністю, як за місцем проживання і навчання, так і за місцем служби характеризується з позитивної сторони, крім того, під час служби мав заохочення з боку командування, а також те, що хоча свою вину в повному обсязі і не визнав, однак, в суді негативно оцінив свій злочинний вчинок та попросив вибачення у потерпілого, який в свою чергу просив суворо не карати підсудного. Крім того, суд дає належну оцінку і тому, що самі злочинні дії ОСОБА_3 в окремих епізодах були певним чином спровоковані неналежною поведінкою самого потерпілого, тому, враховуючи у своїй сукупності все викладене, суд вважає, що в даному конкретному випадку, призначаючи покарання ОСОБА_3 за вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, слід обмежитись найменш суворим видом покарання, передбаченого у санкції вказаної норми, а саме штрафу, оскільки саме такий вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим а також необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 323, 324, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за якою призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 35 (тридцяти пяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 595 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 - підписку про невиїзд - скасувати.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим протягом того ж строку з моменту вручення йому копыъ вироку.