Ухвала

від 17.10.2011 по справі 50.1-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

50.1-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

УХВАЛА

< Список (При необходимости выбрать) > 

< Список (При необходимости выбрать) > 

17.10.2011Справа №5002-19/50.1-2011

За заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта АР Крим, АР Крим, м.Ялта 

До боржника - Державного підприємства «Центральна військова туристська база «Кічкіне» Міністерства оборони України, АР Крим, м.Ялта, смт.Лівадія (ідентифікаційний код 08527451)

За участю органу управління майном боржника - Міністерства оборони України, м.Київ

про банкрутство                                                                                                       

                                                                                Суддя Мокрушин В.І.                                                                                                                         

представники:

Не з'явились

Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта АР Крим звернулось до  Господарського суду АР Крим із заявою про порушення справи про банкрутство Державного підприємства «Центральна військова туристська база «Кічкіне» Міністерства оборони України у порядку, передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.01.2011 р. порушено провадження по справі про банкрутство Центральної військової туристської бази «Кічкіне», розгляд справи призначено на 10.02.2011 р.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.02.2011 р. провадження по справі №5002-3/50-2011 було припинено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р. апеляційну скаргу Управління ПФУ в м.Ялта АР Крим задоволено, ухвалу Господарського суду АР Крим від 22.02.2011 р. скасовано, справу передано на розгляд господарського суду АР Крим.

Справу передано до провадження судді Господарського суду  АР Крим Мокрушина В.І. з привласненням справі номеру № 5002-19/50.1-2011.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.05.2011 р. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

Постановою Господарського суду АР Крим від 14.06.2011 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором банкрута призначено Управління ПФУ в м.Ялта.

04.08.2011 р. до суду від Управління ПФУ в м.Ялта надійшло клопотання про заміну ліквідатора банкрута на арбітражного керуючого у зв'язку із виявленням майна боржника.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08.08.2011 р. вказане клопотання призначено до розгляду у судовому засіданні.

03.10.2011 р. до суду від Управління з питань банкрутства в АР Крим та м.Севастополі надійшли письмові пояснення по справі.

03.10.2011 р. до суду від Міністерства оборони України також надійшли пояснення по справі, згідно яких вони повідомили, що вважають, що ДП «Центральна військова туристська база «Кічкіне» Міністерства оборони України не є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому не може бути стороною у справі про банкрутство.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не сповістили. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження по справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями) У разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

З огляду на наведену норму, кредитор може подати заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, при наявності грошових вимог до нього, незалежно від їх розміру та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності.

Як вбачається із змісту заяви кредитор наводить підстави для порушення справи по спрощеній процедурі банкрутства боржника – наявність заборгованості недоїмка по страховому внеску у сумі 1486,75 грн., не подання податкової звітності з 4 кварталу 2007 р., за місцезнаходженням не знаходиться.

Однак, кредитором не додано до заяви належних доказів, які б підтверджували викладені обставини.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсними вимогами є таки вимоги, право на які виникло до порушення справи про банкрутство. До суми, яка надає право звернення кредитору із заявою про порушення справи про банкрутство не зараховуються суми штрафних санкцій та пені.   

Стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має назву «Особливості банкрутства відсутнього боржника», передбачає ці самі «інші випадки» та особливості порушення справи про банкрутство, про які йдеться в ч.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить загальні норми, а стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Щодо посилання ініціюючого кредитора на відсутність Державного підприємства «Центральна військова туристська база «Кічкіне» Міністерства оборони України за місцезнаходженням, то суд зазначає наступне.

Доданий до заяви акт перевірки на предмет фактичного місцезнаходження Державного підприємства «Центральна військова туристська база «Кічкіне» Міністерства оборони України від 20.10.2010 р., складений працівниками Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта АР Крим та ВДВС Ялтинського МУЮ АР Крим не може бути належним доказом відсутності боржника та його керівних органів за місцезнаходженням, оскільки пенсійний фонд та виконавча служба не є органами, які визначають порядок реєстрації, зміни та припинення юридичних осіб за їх місцезнаходженням (а.с.6, Том 1).

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (№ 755-ІV від 15.05.2003 р.), визначено порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ст.18 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (№755-ІV від 15.05.2003 р.), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості  вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Таким чином, факт відсутності боржника – юридичної особи за її місцезнаходженням не може підтверджуватись іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру, тобто єдиним належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням є витяг з Єдиного державного реєстру з наявністю у ньому відповідного запису.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 02.02.2011 р. судне вбачає, що юридична особа відсутня за місцезнаходженням (а.с.94, Том 1).

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також, у п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі статті 40 Закону та статті 80 ГПК України.

Кредитором не додано до заяви належних доказів, які б свідчили про ознаки передбачені ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями).

Відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного суд вважає за необхідне провадження по справі припинити на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), оскільки відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями),  суд –

УХВАЛИВ:

·          Провадження по справі № 5002-19/50.1-2011 - припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.