Рішення

від 16.08.2012 по справі 5020-2/120-194/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року справа № 5020-2/120-194/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М.., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Плюс"

(01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 20-А, кв. 52)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99011, АДРЕСА_2) ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Крим"

(01000, м. Київ, пр. Григоренко, 13Б, офіс 37)

про стягнення 104 522,86 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Могили Д.В., довіреність б/н від 17.07.2012;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність №631 від 04.05.2012;

третьої особи -Могили Д.В., довіреність б/н від 04.11.2009.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Плюс" (далі -ТОВ "Євро-Трейд Плюс", Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, Відповідач) про стягнення 95 377,10 грн. заборгованості.

Позовні вимоги з посиланням на статті 11, 512, 514, 516, 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) Позивач обґрунтовує нездійсненням Відповідачем оплати за поставлену продукцію, право вимоги за якою виникло у нього на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного 04.11.2009 між ним та ТОВ „Євро Трейд-Крим".

Ухвалою суду від 07.09.2010 до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Крим" (далі -ТОВ "Євро-Трейд Крим", третя особа) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 позов задоволений повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Євро-Трейд Плюс" заборгованість в сумі 95 377,10 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 953,77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 по справі №5020-2/120 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 у справі №5020-2/120 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 11.02.2011 справу прийнято до провадження суддею Альошиною С.М., з присвоєнням їй номеру 5020-2/120-194/2011.

11.03.2011 від Позивача на адресу суду надійшла заява від 07.03.2011 /т.2 а.с.88-89/, в якій Позивач просить збільшити позовні вимоги та стягнути з Відповідача 104 522,86 грн., з яких: 95 377,10 грн. -заборгованість, 7 248,67 грн. -інфляційні втрати та 1 897,09 грн. -3% річних, яка прийнята до розгляду ухвалою суду від 24.03.2011.

Ухвалою суду від 24.03.2011 провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово-економічної експертизи. Проведення зазначеної експертизи доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз. За результатами експертизи судовим експертом ОСОБА_4 складений висновок від 31.05.2011 №1118 та надісланий на адресу суду. Судом встановлено, що ця судова експертиза не оплачена. У зв'язку з надходженням зазначеного висновку до суду провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 07.07.2011.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 01.08.2011 № 42 призначений повторний автоматичний розподіл справ, за результатами якого справа №5020-2/120-194/2011 передана судді Янюк О.С.

Ухвалою суду від 01.08.2012 справа №5020-2/120-194/2011 прийнята до провадження суддею Янюк О.С.

Ухвалою суду від 09.08.2011 провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням у справі повторної судово-економічної експертизи. Проведення зазначеної експертизи доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. Проф. Н.С. Бокаріуса. За результатами експертизи судовим експертом ОСОБА_6 складений висновок від 30.11.2011 №793/794 та надісланий на адресу суду. Судом встановлено, що ця судова експертиза оплачена Відповідачем в повному обсязі -платіжні доручення №46 від 24.10.2011, №68 від 22.11.2011 /а.с.145-146 т.5/. У зв'язку з надходженням зазначеного висновку до суду провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 10.01.2012.

Ухвалою суду від 01.02.2012 провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням у справі повторної судово-економічної експертизи. Проведення зазначеної експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені засл. Проф. М.С. Бокаріуса. У зв'язку із невиконанням позивачем ухвали суду в частині оплати вартості проведення судової експертизи експертне дослідження знято з виконання. У зв'язку з поверненням справи до суду провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 28.05.2012.

Розпорядженням №116 від 20.06.2012 у зв'язку з закінченням повноважень судді Янюк О.С., відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 28.12.2010, справа №5020-2/120-194/2011 передана до провадження судді Юріній О.М.

Ухвалою суду від 22.06.2012 справа №5020-2/120-194/2011 прийнята до провадження суддею Юріною О.М.

У судовому засіданні 07.08.2012 суд перейшов до розгляду справи по суті, представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у засіданні суду 07.08.2012 проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позов від 06.09.2011 та від 05.10.2010 /т.1 а.с.80, а.с.121-122 і відзивах від 23.03.2011, від 14.07.2011 та від 30.01.2012 /т.3 а.с.3-7, т.4 а.с.12-14, т.5 а.с.131-135/, зокрема зазначив, що Позивачем не надано будь-яких доказів у підтвердження виникнення вказаної заборгованості та періоду її виникнення, товар за спірними накладними був поставлений за договором №ЕК-00034724 від 01.11.2008, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Євро-Трейд Крим", що підтверджується рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.11.2009 по справі №5020-9/168. Крім того, Відповідач зазначив, що постачання товару здійснювалося також і за договором консигнації від 01.11.2007, укладеним між тими ж сторонами, при цьому отриманий товар був частково оплачений та частково повернутий за відповідними накладними.

Представник третьої особи у судовому засіданні 07.08.2012 позовні вимоги Позивача підтримав, з підстав, викладених у письмових поясненнях від 27.02.2011 /т.2 а.с.81/, зокрема, зазначив, що договір №ЕК-00034724 від 01.11.2008 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Євро-Трейд Крим" не укладався, поставка товару за спірними накладними здійснювалася без укладення між сторонами будь-якого договору.

У судовому засіданні 09.08.2012 оголошувалася перерва до 16.08.2012.

16.08.2012 суд у порядку статті 82 1 Господарського процесуального кодексу України вийшов до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення.

16.08.2012 о 17 годині 20 хвилин одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи суд -

ВСТАНОВИВ:

За період з 01.11.2008 по 17.12.2008 ТОВ „Євро Трейд-Крим" поставило ФОП ОСОБА_1 товар на загальну суму 451 257,40 грн., що підтверджується відповідними накладними, які підписані представниками обох сторін, та відповідними довіреностями на отримання товару /т.1 а.с.16-58/, а саме: №ЕК-005756 від 01.11.2008 на суму 425 880,29 грн., №ЕК-0005937 від 03.11.2008 на суму 602,64 грн., №ЕК-0005935 від 03.11.2008 на суму 1 499,02 грн., №ЕК-0005934 від 03.11.2008 на суму 1 188,00 грн., №ЕК-0005938 від 03.11.2008 на суму 8 394,84 грн., №ЕК-0005936 від 03.11.2008 на суму 270,00 грн., №ЕК-0005940 від 03.11.2008 на суму 810,00 грн., №ЕК-0005477 від 06.11.2008 на суму 3 646,03 грн., №ЕК-0005616 від 14.11.2008 на суму 609,29 грн., № ЕК-0005613 від 14.11.2008 на суму 2 038,42 грн., №ЕК-0005646 від 18.11.2008 на суму 1 057,89 грн., №ЕК-0005671 від 20.11.2008 на суму 2 860,80 грн., №ЕК-0005805 від 28.11.2008 на суму 89,64 грн., №ЕК-0005805 від 28.11.2008 на суму 80,68 грн., №ЕК-0005804 від 28.11.2008 на суму 1 805,31 грн., №ЕК-0005901 від 05.12.2008 на суму 217,18 грн., №ЕК-0006003 від 17.12.2008 на суму 207,36 грн.

04.11.2009 між ТОВ „Євро Трейд-Крим" (Цедент) та ТОВ „Євро Труд-Плюс" (Цессіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (далі - Договір) /т.1 а.с.9/, відповідно до розділу 1 якого Цедент відступає Цессіонарію, а Цессіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за грошовими зобов'язаннями ФОП ОСОБА_1 (Боржник) у сумі 95 377,10 грн., які виникли внаслідок операції позадоговірної поставки (передачі) товару за наступними накладними: №ЕК-005756 від 01.11.2008 на суму 425 880,29 грн., №ЕК-0005937 від 03.11.2008 на суму 602,64 грн., №ЕК-0005935 від 03.11.2008 на суму 1 499,02 грн., №ЕК-0005934 від 03.11.2008 на суму 1 188,00 грн., №ЕК-0005938 від 03.11.2008 на суму 8 394,84 грн., №ЕК-0005936 від 03.11.2008 на суму 270,00 грн., №ЕК-0005940 від 03.11.2008 на суму 810,00 грн., №ЕК-0005477 від 06.11.2008 на суму 3 646,03 грн., №ЕК-0005616 від 14.11.2008 на суму 609,29 грн., № ЕК-0005613 від 14.11.2008 на суму 2 038,42 грн., №ЕК-0005646 від 18.11.2008 на суму 1 057,89 грн., №ЕК-0005671 від 20.11.2008 на суму 2 860,80 грн., №ЕК-0005805 від 28.11.2008 на суму 89,64 грн., №ЕК-0005805 від 28.11.2008 на суму 80,68 грн., №ЕК-0005804 від 28.11.2008 на суму 1 805,31 грн., №ЕК-0005901 від 05.12.2008 на суму 217,18 грн., №ЕК-0006003 від 17.12.2008 на суму 207,36 грн.

Відповідно до пункту 2 Договору Цессіонарій набуває право вимагати від Божника сплати основного грошового зобов'язання, сплати 3% річних, інфляційних збитків з суми основного боргу, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

До Цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків Боржника (пункт 6 Договору).

Пунктом 11 Договору передбачено, що він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

05.11.2009 відповідно до вимог Договору ТОВ „Євро Трейд-Крим" звернувся до ФОП ОСОБА_1 з повідомлення про відступлення ТОВ „Євро Трейд-Плюс" права вимоги за вищевказаними накладними /т.1 а.с.10/.

Листом від 12.04.2010 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату грошового зобов'язання за накладними за період з 01.11.2008 по 17.12.2008 у розмірі 95 377,10 грн., що є предметом відступлення права вимоги за Договором /т.1 а.с.11/.

Однак заборгованість у розмірі 95 377,10 грн. Відповідачем оплачена не була, що з'явилося підставою для звернення Позивача до суду з зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами статей 202, 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі -ГКУкраїни) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного та господарського законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 ЦК України, частиною першою статті 181 ГК України є підставою виникнення у Відповідача обов'язку сплатити заборгованість за поставлений Позивачем товар у повному обсязі.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Відповідачем не спростовується факт отримання товару за зазначеними накладними, але він зазначає, що поставка була договірною.

В якості доказів того, що товар за спірними накладними був поставлений за договором №ЕК-00034724 від 01.11.2008 Відповідач посилається на те, що про це зазначено у самих накладних, а також на рішення господарського суду міста Севастополя від 03.11.2009 по справі №5020-9/168, яке, на його думку, підтверджує ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.11.2009 відмовлено у задоволенні позову ТОВ „Євро Трейд-Крим" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 89 636,84 грн., однак предметом розгляду суду у цій справі була заборгованість за договором постачання №4/08 від 01.11.2008 .

При цьому, у мотивувальній частині рішення судом встановлено, що за період з 01.11.2008 по 22.12.2008 на підставі видаткових накладних ТОВ „Євро Трейд-Крим" було поставлено ФОП ОСОБА_1 товар на загальну суму 455 298,49 грн., але підставою для отримання товару по ним є договір №ЕК-00034724 від 01.11.2008.

Таким чином, підставою відмови судом в позові ТОВ „Євро Трейд-Крим" стало відсутність доказів отримання товару ФОП ОСОБА_1 на суму 89 636,84 грн. саме за договором поставки №4/08 від 01.11.2008.

Крім того, з мотивувальної частини рішення вбачається, що вже при розгляді цієї справи ТОВ „Євро Трейд-Крим" зазначало, що договір №ЕК-00034724 від 01.11.2008 між ТОВ „Євро Трейд-Крим" та ФОП ОСОБА_1 не укладався.

Згідно зі статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Скасовуючи постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 та рішення господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 по справі №5020-2/120, колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 25.01.2011 зазначила, що рішення у справі №5020-9/168 не має преюдиціального значення для вирішення спору у справі №5020-2/120 /а.с. 70 т.2/.

В силу статті 111 12 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими під час нового розгляду справи.

Дійсно, з матеріалів справи, що розглядається, вбачається, що у спірних накладних, за якими здійснювалася поставка товару, у реквізиті: «Платник», визначено: «Оплачується тільки за договором. Договір №ЕК-0003472 від 01.11.2008», але Відповідачем при розгляді судом справи зазначеного договору надано не було.

Також, Відповідач в якості доказів наявності договірних стосунків між ним та ТОВ „Євро Трейд-Крим" вказує, що товар за спірними накладними був поставлений за договором консигнації, укладеним 01.11.2007 між ним та ТОВ „Євро Трейд-Крим" /т.2 а.с.25-29/, але судом встановлено, що в жодній накладній немає посилання, що поставка здійснювалася саме за вказаним договором. Доказів в обґрунтування цього твердження Відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що факт наявності договору поставки у формі єдиного письмового документа за спірними накладними Відповідачем не доведений.

Як вже зазначалося, право вимоги за спірними накладними було відступлене ТОВ „Євро Трейд-Крим" Відповідачеві шляхом укладення між ними 04.11.2009 договору відступлення права вимоги.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги.

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 517, 518 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Судом встановлений факт повідомлення ФОП ОСОБА_1 листом від 05.11.2009 /т.1 а.с.10/ про відступлення права вимоги ТОВ „Євро Трейд-Крим" за вищевказаними накладними ТОВ „Євро Труд-Плюс", який Відповідачем не спростовується.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 12.04.2010, надісланим на адресу Відповідача 25.06.2012 /т.1 а.с.12/, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату грошового зобов'язання за накладними №ЕК-005756 від 01.11.2008, №ЕК-0005937 від 03.11.2008, №ЕК-0005935 від 03.11.2008, №ЕК-0005934 від 03.11.2008, №ЕК-0005938 від 03.11.2008, №ЕК-0005936 від 03.11.2008, №ЕК-0005940 від 03.11.2008, №ЕК-0005477 від 06.11.2008, №ЕК-0005616 від 14.11.2008, № ЕК-0005613 від 14.11.2008, №ЕК-0005646 від 18.11.2008, №ЕК-0005671 від 20.11.2008, №ЕК-0005805 від 28.11.2008, №ЕК-0005805 від 28.11.2008, №ЕК-0005804 від 28.11.2008, №ЕК-0005901 від 05.12.2008, №ЕК-0006003 від 17.12.2008 у розмірі 95 377,10 грн.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в часині першій статті 193 ГК України.

Однак, Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого за цими накладними товару не виконав належним чином.

Відповідач зазначає, що ним неодноразово було здійснено повернення товару, отриманого за вказаними накладними, про що, на його думку, свідчать накладні про повернення /т.3 а.с.9-106, т.4 а.с.19-27/. Проте, судом встановлено, що в жодній з цих накладних немає посилання на те, що повертається товар, який був отриманий саме за спірними накладними, тому достеменно встановити, що за цими накладними був повернутий саме той товар, що був поставлений Відповідачеві з 01.11.2008 по 17.12.2008, не вбачається за можливе.

В якості доказів здійснення оплати за отриманий товар Відповідачем надані суду копії платіжних доручень та квитанції до прибуткових касових ордерів /т.3 а.с.107-116/, але судом встановлено, що у деяких платіжних дорученнях у реквізиті: «призначення платежу», йде посилання на накладні, які не є предметом Договору відступлення права вимоги.

Відповідно до приписів пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з частиною п'ятою статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу (аналогічна правова позиція викладена у поставні Вищого господарського суду України від 15.09.2011 у справі №5015/1494/11).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані Відповідачем зазначені платіжні доручення та прибуткові касові ордери, не можуть вважатися належними доказами оплати заборгованості за спірними накладними, оскільки містять у призначеннях платежу посилання на інші накладні.

Крім того, суд не приймає у якості доказів оплати накладної №ЕК-005756 від 01.11.2008 на суму 425 880,29 грн. платіжні доручення №136 від 25.12.2008 на суму 10 000,00 грн. /т.3 а.с.107/ та №14 від 30.01.2009 на суму 15 000,00 грн. /т.3 а.с.108/, оскільки Договір між Позивачем та ТОВ „Євро Трейд-Крим" щодо відступлення права вимоги, у тому числі за накладною №ЕК-005756 від 01.11.2008, був укладений 04.11.2009, тобто вже після здійснення вказаних оплат, при цьому сума боргу за цією накладною, яка відступлена за Договором склала 70 000,00 грн.

Враховуючи вищевказане, судом прийнято в якості доказів оплати Відповідачем заборгованості в розмірі 12017,61 грн за отриманий по вищевказаними накладним товар наступні платіжні доручення та прибуткові касові ордери: платіжне доручення №120 від 05.12.2008 на суму 3646,03 грн. /а.с.107 т.3/, платіжне доручення №117 від 26.11.2008 на суму 2406,59 грн. (в частині сплати рахунку №ЕК-0005843 від 24.11.2008 на 1805,31 грн) /а.с.109 т.3/, платіжне доручення №110 від 13.11.2008 на суму 910,88 грн. (в частині сплати рахунку №ЕК-0005687 від 08.11.2008 на 609,29 грн) /а.с.109 т.3/, платіжне доручення №111 від 20.11.2008 на суму 2860,80 грн. /а.с.110 т.3/, платіжне доручення №112 від 20.11.2008 на суму 1057,89 грн. /а.с.111 т.3/, квитанція до прибуткового касового ордеру №2476 від 14.11.2008 на суму 2038,29 грн /а.с.112 т.3/.

Тобто, заборгованість Позивача складає 83 359,49 грн.

ФОП ОСОБА_1 у порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надала суду доказів оплати заборгованості у розмірі 83 359,49 грн., у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за отриманий за спірними накладними товар у суму 83 359,49 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У рамках розгляду цієї справи неодноразово призначалися та проводилися судово-економічні експертизи, з метою встановлення наявності заборгованості ФОП ОСОБА_1 за спірними накладними, її розміру та природи виникнення.

Матеріали справи містять висновок судової економічної експертизи №1118 від 31.05.2011/т.3 а.с.136-141/, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, та висновок судової економічної експертизи №793/794 від 30.11.2011, проведеної Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. Проф. М.С. Бокаріуса /т.5 а.с.86-97/, однак жодна з сторін не погоджується з зазначеними висновками. Друга повторна експертиза проведена не була, а матеріали справи були повернуті Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. Проф. М.С. Бокаріуса суду у зв'язку із несплатою Позивачем вартості її проведення.

Положеннями статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили, а підлягає оцінці судом у їх сукупності. Аналогічний висновок викладений у пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення»№6 від 23.03.2012.

Таким чином, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів та повинен оцінюватися судом сукупно з іншими доказами, однак, враховуючи протилежність та неоднозначність висновків проведених у рамках справи експертиз, що було підставою для призначення у справі повторних експертиз, суд не приймає жодного з них в якості належного доказу.

У зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних за період з 26.07.2010 по 24.03.2011 у розмірі 1 897,09 грн. та інфляційні втрати за період з липня 2010 року по лютий 2011 року сумі 7 248,67 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню становить 83 359,49 грн., судом був здійсненний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, розмір яких склав: 3% річних -1 658,05 грн., інфляційні втрати -6 502,04 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних за період з 26.07.2010 по 24.03.2011 та інфляційних втрат за період з липня 2010 року по лютий 2011 року підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних -1 658,05 грн., інфляційні втрати -6 502,04 грн.

Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача 91 519,58 грн., у тому числі: основний борг -83 359,49 грн. 3% річних -1 658,05 грн., інфляційні втрати -6 502,04 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати, в тому числі, витрати з проведення судових експертиз, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ Банк «Морський», МФО 324742, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Плюс" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 20-А, кв. 52, ідентифікаційний код 32708679, р/р 26004010517411 в КГФ СР АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 91519,58 грн (дев'яносто одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять грн. 58 коп.), з яких: 83359,49 -основний борг, 6502,04 грн -інфляційні втрати, 1658,05 грн -3% річних, а також судові витрати в розмірі 1480,08 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят грн. 08 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Трейд Плюс" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 20-А, кв. 52, ідентифікаційний код 32708679, р/р 26004010517411 в КГФ СР АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, р/р 31252272210502, ОКПО 26225794, Банк ГУГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) вартість судової експертизи №1118/2011 в розмірі 1385,07 (одна тисяча триста вісімдесят п'ять грн. 07 коп.).

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ Банк «Морський», МФО 324742, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, р/р 31252272210502, ОКПО 26225794, Банк ГУГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) вартість судової експертизи №1118/2011 у розмірі 5646,93 грн. (п'ять тисяч шістсот сорок шість грн. 93 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.08.2012.

Суддя підпис О.М. Юріна