Ухвала

від 23.01.2008 по справі 11-12/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-12 / 09

Справа № 11-12 / 09                                            Головуючий по І

інстанції Квятковський М.С.

Категорія: ч. 2 ст. 205,         

                               Доповідач Бешта Г.Б.

 ч. 2 ст. 366, ч. 2

ст. 358, ч. 2 ст. 222,

ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                              23 січня 2008 року

Колегія суддів судової палати в

кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді: Хлапук Л.І.,             

суддів: Матвієнко Н.В., Бешти Г.Б.,

за участю прокурора: Старчука В.М.,    

засудженого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

         розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями

засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3, старшого помічника

прокурора м. Луцька, який брав участь у розгляді справи в суді 1-ї інстанції,

на вирок Луцького міськрайонного суду від 28 жовтня 2008 року, яким ОСОБА_1,

 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Красне

Буського р-ну Львівської області, із вищою освітою, українець, громадянин

України, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, мешканець АДРЕСА_1,

раніше судимий вироком Луцького міськрайонного суду 29.03.2004 року за ст.ст.

165 ч.1, 172 ч.1, 186 ч.1, 70, 75 КК України до 2-х років обмеження волі, з

позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські

посади на строк 1 рік з іспитовим строком на 1 рік, засуджений,

- за ст. 205 ч.2  КК України на 4

(чотири) роки позбавлення волі;

- за ст. 366 ч.2, ч.3 ст. 27 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі із

позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та

адміністративно-господарські посади в сфері підприємницької діяльності строком

на 2 (два) роки;

- за ст. 358 ч.2 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ст. 358 ч.3 КК України на 2 (два) роки обмеження волі;

- за ст. 222 ч.2, ст. 27 ч.3 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі із

позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та

адміністративно-господарські посади в сфері підприємницької діяльності строком

на 2 (два) роки;

- за ст. 190 ч.4 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з

конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

- за ст. 209 ч.2 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі із

позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та

адміністративно-господарські посади в сфері підприємницької діяльності строком

на 2 (два) роки, з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом та з

конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави;

- за ст. 386   КК України на 6

(шість)  місяців арешту.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом

поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання

у виді 7 (семи) років позбавлення волі із позбавленням права займати

організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади в сфері

підприємницької діяльності строком на 2 (два) роки, з конфіскацією коштів,

одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією всього належного йому майна в

дохід держави.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання,

призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання

за вироком цього ж суду від 29.03.2004 року, із розрахунку одному дню

позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та остаточно ОСОБА_1

призначено покарання у виді 7 (сім) років 1 (один) місяць позбавлення волі із

позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та

адміністративно-господарські посади строком на 1 (один) рік та в сфері

підприємницької діяльності аналогічні посади строком на 2 (два) роки, з

конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією всього

належного йому майна в дохід держави.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено

попередню - тримання під вартою.

Відбуття покарання постановлено рахувати з часу його затримання - 08.01.2008

року.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» 5 344

грн. 40 коп., в дохід держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 1

760 грн. 10 коп.

Вироком вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що в лютому 2005 року, з метою

здійснення незаконних видів діяльності, а саме 

незаконного отримання кредиту в ВАТ КБ "Надра"  вирішив придбати  суб'єкт підприємницької діяльності.  Для цього він використав непрацюючого  ОСОБА_4., який засуджений за вчинення

вказаних злочинів вироком Луцького міськрайонного суду 27.11.2007 року, і 8

лютого 2005 року придбав корпоративні права на ПП "ЗМВ", призначивши

останнього на посаду директора ПП "ЗМВ". В подальшому,  маючи фіктивне підприємство, яке не

здійснювало свою діяльність, зазначену в установчих документах, і не маючи

наміру його здійснювати, організував вчинення злочину, а саме шахрайство з

фінансовими ресурсами та службове підроблення. 

Так, для відкриття кредитної лінії та отримання коштів ОСОБА_1, вступивши

в  злочинний зговір з   директором фіктивного підприємства  ПП "ЗМВ" ОСОБА_4,  з метою подальшого використання

виготовив  і надав для підписання ОСОБА_4

завідомо неправдиві документи про наявність в якості застави побутової техніки

на загальну суму 562500,00 грн., а саме:

- договір комісії на продаж продукції (договір про передачу продукції на

реалізацію) від 29.03.2005 року, укладений між ПП „ЗМВ” та ПП ОСОБА_5.,

ідентифікаційний код НОМЕР_1;

- договір про надання в тимчасове користування (оренду) приміщення від

01.03.2005 року, укладений між ПП „ЗМВ” та ТзОВ „Фортуна-плюс”;

- договір купівлі-продажу між ПП «ЗМВ» та ТзОВ «ЄВРОМОДЕРН», код ЄДРПОУ

31056210, від 14.02.2005 року.

    В подальшому, директор ПП

"ЗМВ" ОСОБА_4, з метою одержання 

кредиту подав ВАТ КБ "Надра" вищезазначені  завідомо підроблені документи. 05.04.2005

року між  філією ВАТ КБ «Надра» Луцького

РУ,  в особі  директора філії Падалка О.Ю. та  ПП „ЗМВ”, в особі директора ОСОБА_4. був

укладений договір кредитної лінії № 120, згідно якого банк, для поповнення

обігових коштів підприємства, відкрив кредитну лінію в сумі 47 350 доларів США

терміном до 4 квітня 2007 року із сплатою 16 % річних від суми виданого

кредиту. Одержані  по договору кошти  в сумі 47350 

доларів США директор ПП "ЗМВ " ОСОБА_4  передав ОСОБА_1, які останній привласнив і

використав на власні потреби. В результаті таких незаконних  дій ОСОБА_1 одержані кредитні кошти   ВАТ КБ «Надра» Луцького РУ в сумі 47350

(сорок сім тисяч триста п'ятдесят) доларів США в обумовлений договором строк не

повернуто, відсотків за користування ними не сплачено, чим банку заподіяно

великої матеріальної шкоди та спричинило тяжкі наслідки.

Одержавши на рахунок ПП «ЗМВ» внаслідок вчинення вказаних вище  суспільно небезпечних протиправних діянь

кошти в сумі 47350 доларів США, що згідно офіційного курсу  НБУ станом 

на 5 квітня 2005 року становило 250003,27 грн.,  ОСОБА_1 шляхом обману директора ПП

"ЗМВ" ОСОБА_4., якому не було відомо про  намір ОСОБА_1 легалізувати та особисто заволодіти

кредитними коштами, та який мав реальну можливість розпорядитися  вказаними вище коштами, наказав ОСОБА_4

перерахувати їх на рахунок ОСОБА_6., з яким ОСОБА_1 сам вів усі домовленості

щодо перерахунку коштів, і ОСОБА_4 на підставі платіжного доручення і

меморіального ордеру № 1 від 7 квітня 2005 року та на підставі платіжного

доручення і меморіального ордеру № 2  від

8 квітня 2005 року, перерахував їх з рахунку ПП "ЗМВ" на рахунок

приватного підприємця ОСОБА_6. згідно договору купівлі - продажу № 34/8 від 16

лютого 2005 року, укладеного між підприємцем ОСОБА_6 та директором ПП

"ЗМВ" ОСОБА_4 Останньому на підпис вказаний документ надав ОСОБА_1 В

подальшому, після зняття  підприємцем

ОСОБА_6 готівки зі свого банківського рахунку, договір купівлі продажу №34/8

від 16 лютого 2005 року з ініціативи ОСОБА_1 за його прямою вказівкою директору

ПП "ЗМВ" ОСОБА_4 був розірваний останнім, а ОСОБА_1, шляхом обману та

зловживання довірою ОСОБА_4., обіцяючи йому в подальшому займатися бізнесом,

заволодів вищевказаними коштами, отримавши їх у ОСОБА_6., взамін передавши

останньому квитанцію до прибуткового касового ордеру на вказану суму, та в

подальшому витратив ці кошти на власні потреби. Таким  чином, ОСОБА_1  легалізував доходи, отримані злочинним шляхом

на загальну суму 47 350 доларів США, що згідно офіційного курсу  НБУ станом 

на 5 квітня 2005 року становило 250003,27 грн.

Він же, в серпні 2005 року, повторно, з метою здійснення незаконних видів

діяльності, а саме  незаконного отримання

кредиту в ВАТ КБ "Надра" вирішив придбати суб'єкт підприємницької

діяльності. Для цього він використав непрацюючого ОСОБА_7. і 15 серпня 2005

року, за допомогою його документів придбав корпоративні права на ПП ОНВЦ

«Співдружність», призначивши останнього на посаду директора ПП ОНВЦ

«Співдружність». В подальшому, маючи фіктивне підприємство, яке не здійснювало

свою діяльність, зазначену в установчих документах, і не маючи наміру

здійснювати такої діяльності, вчинив злочини, а саме шахрайство та підроблення

документів. Так, для відкриття кредитної лінії та отримання коштів ОСОБА_1,

використавши необізнаність директора фіктивного підприємства ОСОБА_7., з метою

подальшого використання виготовив і надав для підписання ОСОБА_7 завідомо

неправдиві документи про наявність в якості застави побутової техніки на

загальну суму 541666,66 грн., а саме:

- договір комісії на продажу продукції (договір про передачу продукції на

реалізацію) від 17.08.2005 року, укладений між ПП ОНВЦ «Співдружність» та ПП

ОСОБА_5. ід. код. НОМЕР_1;

- договір про надання в тимчасове користування (оренду) приміщення від

17.08.2005 року укладений між ПП ОНВЦ «Співдружність» та ТзОВ «Фортуна-Плюс» в

особі Микитюка Л.М., який на момент укладення договору виконував обов'язки

генерального директора;

- договір купівлі-продажу між ПП ОНВЦ «Співдружність» та ТзОВ «ЄВРОМОДЕРН»

код. ЄДРПОУ 31056210.

В подальшому ОСОБА_1, з метою одержання кредиту, шляхом обману та

зловживання довірою ОСОБА_7., який підписав документи не вникаючи у їх зміст,

використавши його необізнаність, подав у ВАТ КБ "Надра" вищезазначені

завідомо підроблені документи. 19 серпня 2005 року

між філією ВАТ КБ «Надра», в особі заступника директора філії Пассамана І.В. та

ПП ОНВЦ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_7. укладений  договір кредитної лінії №162, згідно

якого банк, для поповнення обігових коштів підприємства, відкрив кредитну лінію

в сумі 249 000 гривень терміном до 18 серпня 2007

року із сплатою 19% річних від суми виданого кредиту.

Одержавши на рахунок ПП ОНВЦ «Співдружність» внаслідок вчинення вказаних

вище суспільно небезпечних протиправних діянь, що передували легалізації

доходів,  кошти в сумі 249 000 гривень, 

ОСОБА_1 шляхом обману директора ПП ОНВЦ «Співдружність» ОСОБА_7.,

використавши його необізнаність, маючи реальну можливість розпорядитися  вказаними вище коштами, на підставі

платіжного доручення №1 від 19 серпня 2005 року перерахував їх з рахунку ПП

ОНВЦ «Співдружність» на рахунок приватного підприємця ОСОБА_6. згідно договору

купівлі - продажу № 36 від 17 серпня 2005 року, укладеного між підприємцем

ОСОБА_6 та директором ПП ОНВЦ «Співдружність» ОСОБА_7, який останній підписав

на вимогу ОСОБА_1 не вчитуючись у його зміст. В подальшому, після зняття

підприємцем ОСОБА_6 готівки зі свого банківського рахунку на підставі касових

та меморіальних ордерів №04566740 від 19.08.05, № 0456741 від 22.08.05, №

0456742 від 23.08.05 та №0456743 від 25.08.05, договір купівлі продажу № 36 від 30 серпня 2007 року був розірваний з ініціативи

ОСОБА_1 від імені директора ПП ОНВЦ «Співдружність» ОСОБА_7., а коштами в сумі 249 тис. грн., на підставі

квитанції до прибуткового касового ордеру № 82, шляхом обману та зловживання

довірою ОСОБА_7., заволодів ОСОБА_1, та використав на власні потреби. Отже,

ОСОБА_1 легалізував доходи, отримані злочинним шляхом на загальну суму 249 000 гривень, що перевищує шість тисяч

неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Він же, повторно, у листопаді 2006 року, з метою одержання кредиту,

підробив офіційний документ - довідку про його доходи № 18 від 01.11.06 з СГПП

«Ранет», внісши у неї завідомо неправдиві відомості про те, що протягом

травня-жовтня 2006 року він працював на посаді комерційного директора СГПП

«Ранет» із щомісячним посадовим окладом 1800 грн. Крім того, ОСОБА_1 вчинив у

довідці підпис замість ОСОБА_8. як директора 

СГПП «Ранет», хоч на посаді комерційного директора СГПП «Ранет» ніколи

на працював, а ОСОБА_8 такого документу не підписував, та на посаді директора

СГПП «Ранет» також ніколи не перебував. На підставі поданого ОСОБА_1 у ВФ АБ

«Брокбізнесбанк»  вказаного завідомо

неправдивого офіційного документу - 

довідки про його доходи № 18 від 01.11.06, між ОСОБА_1 та Акціонерним

банком «Брокбізнесбанк» в особі директора Волинській філії Сидорука В.С. 6

листопада 2006 року укладено кредитний договір № 543 згідно якого банк надав

позичальнику у тимчасове користування на умовах строковості, платності,

забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 8916

грн., зі сплатою 15% річних від суми кредиту з кінцевим терміном повернення 21

вересня 2007 року. Однак вказані кошти у ВФ АБ «Брокбізнесбанк» умисно ОСОБА_1

в повному обсязі не повернуто, а саме в сумі 5344,4 грн. Отже, підсудний

повторно, шляхом обману працівників ВФ АБ «Брокбізнесбанк», підробивши та

подавши, з метою одержання кредиту у вказану установу завідомо неправдивий

офіційний документ - довідку про його доходи № 18 від 01.11.06, заволодів

грошовими коштами ВФ АБ «Брокбізнесбанк» у розмірі 5344,4 грн., які в

обумовлений кредитним договором № 543 від 06.11.06 строк не повернув та

використав їх на власні потереби.

Крім того, він же примушував свідка ОСОБА_9. до дачі завідомо неправдивих

показань шляхом погроз насильством. Так, 13.07.07 будучи допитаною по

кримінальній справі в якості свідка бувший директор ПП ОНВЦ «Співдружність»

ОСОБА_9. показала, що домовленостями про придбання вказаного підприємства з нею

займався ОСОБА_7, а з ОСОБА_1 вона не знайома. Будучи додатково допитаною по

кримінальній справі  в якості свідка

показала, що ПП ОНВЦ «Співдружність» мав придбати ОСОБА_1 і лише перед тим як

їхати до нотаріуса вона дізналась, що буде продавати підприємство ОСОБА_7,

якого привів ОСОБА_1 та представив його майбутнім директором ПП ОНВЦ

«Співдружність», а неправдиві покази, будучи попередженою про кримінальну

відповідальність, 13.07.07 вона надала тому, що боялась ОСОБА_1 ОСОБА_9. також

показала, що перед викликом її у прокуратуру міста Луцька 13.07.07 до неї на

роботу двічі приїжджав ОСОБА_1 погрожував їй та говорив про те, що якщо вона

хоче працювати, жити спокійно і щоб у неї не було проблем, то вона повинна у

прокуратурі міста Луцька дати покази про те, що з ним не знайома та він не має

ніякого відношення до купівлі ПП ОНВЦ «Співдружність», в інакшому випадку вони

зустрінуться знову.

Крім того, він же 19.02.2007 року повторно, після вчинення злочину,

передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, зловживаючи довірою ОСОБА_7, пропонуючи

в подальшому влаштувати його на роботу, попросив останнього оформити в АТ

«Індустріально-експортний банк» кредит на себе, в якому ОСОБА_1 виступить

поручителем та віддати отримані по кредитному договору грошові кошти йому, а

він буде його погашати. Причину, чому ОСОБА_1 не хотів оформити кредитний

договір на себе, останній мотивував ОСОБА_7 тим, що у нього вже є оформлені

кредити у вказаному банку. ОСОБА_7. погодився та 19.02.2007 року між ним та АТ

«Індустріально-експортний банк» в особі заступника директора Волинської

дирекції АТ «Індекс-банк» укладено кредитний договір № 700499/559, згідно якого

банк надав позичальнику кредит у сумі 4000 доларів США строком на 36 місяців зі

щомісячною сплатою 11 % річних за користування кредитом строком до 18.02.2010

року. Крім того, до кредитного договору № 700499/559 між АТ

«Індустріально-експортний банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_7 19 лютого 2007 року було

укладено договір поруки, згідно якого поручитель ОСОБА_1 на добровільних

засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями

позичальника ОСОБА_7, які виникають з умов Кредитного договору № 700499/559 від

19 лютого 2007 року. Кошти отримані в АТ «Індустріально-експортний банк» у

розмірі 4000 доларів США ОСОБА_7. 19.02.2007 року передав ОСОБА_1 при умові, що

останній буде сплачувати кошти у банк згідно вказаного кредитного договору.

Однак, ОСОБА_1 кошти за кредитним договором № 700499/559 в АТ

«Індустріально-експортний банк» та відсотки за користування кредитом не

погасив. Таким чином, ОСОБА_1 повторно, шляхом обману ОСОБА_7 та зловживаючи

його довірою, обіцяючи в подальшому влаштувати його на роботу, 19.02.2007 року

заволодів грошовими коштами ОСОБА_7, які він отримав у АТ

«Індустріально-експортний банк» за кредитним договором № 700499/559 від 19

лютого 2007 року, у розмірі 4000 доларів США, що згідно офіційного курсу  НБУ станом 

на 19 лютого 2007 року становило 20200 грн. та спричинило значну шкоду

потерпілому ОСОБА_7

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує на незаконне засудження його за

інкримінованими злочинами. Посилається на те, що, визнаючи його винним у

вчиненні злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_4, останньому не вмінялось

вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України. Також зазначає, що злочини

за які засуджено його - ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27 -

ч. 2 ст. 222 КК України, вчинені ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_11, яких

допитано як свідків. Проте суд переклав вину з вказаних осіб на ОСОБА_1,

посилаючись як на докази лише на їх суперечливі та мінливі показання.           Щодо

засудження його за ч. 2 ст. 190 КК України по епізоду з ОСОБА_7 вказує на те,

що умислу на шахрайські дії у нього не було, а відносини з останнім носять

цивільно-правовий характер.

Просить   вирок скасувати та

постановити новий, яким виправдати його.

Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 у апеляції вказує на незаконність

вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Посилається на те, що ОСОБА_1 шахрайства щодо ОСОБА_7 не вчиняв, оскільки

останній був обізнаний з планами засудженого і погодився з ними. Крім того,

термін виконання кредитного договору, укладеного на ім'я ОСОБА_7, де

поручителем є ОСОБА_1,  закінчується

18.02.2010р. А тому в даному випадку є цивільно-правові відносини, наслідки за

якими могли б наступити лише після 18.02.2010р.

Також зазначає, що суд у вироку, як на докази винуватості засудженого,

посилається на ряд договорів, які вважає підробленими та недійсними. Хоча

підстав вважати ці договори фіктивними не було. Вказує, що ОСОБА_4, ОСОБА_10.,

яких суд допитав як свідків, давали показання проти ОСОБА_1 з метою уникнути

самим кримінальної відповідальності.

 Вважає безпідставним засудження

ОСОБА_1 за ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки у його діях

відсутній склад злочину.

Разом з тим, обираючи міру покарання засудженому суд не взяв до уваги

пом'якшуючі покарання обставини, зокрема те, що ОСОБА_1 має на утриманні

дружину та малолітню дитину.

Просить   вирок скасувати та

постановити новий, яким ОСОБА_1 виправдати, а справу закрити на підставі п. 4

ст. 6 КПК України.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи, у своїй апеляції вказує на

невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочинів та

особі засудженого, що призвело до призначення надто м'якого покарання. Зокрема,

судом не враховано, що ОСОБА_1 вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини, раніше

двічі притягувався до кримінальної відповідальності.

Також зазначає, що судом не дано оцінку і не кваліфіковано дії ОСОБА_1 по

трьох епізодах шахрайських дій, а тому прохає вирок скасувати, а справу

направити на новий судовий розгляд.

         Заслухавши доповідача, який

доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він

оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_1, його захисника

ОСОБА_2, які підтримали апеляцію засудженого та апеляцію захисника заперечивши

апеляцію прокурора, міркування прокурора, який підтримав свою апеляцію та

заперечив проти інших апеляцій, 

перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що

апеляції засудженого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_3 та прокурора

підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 323, 324, 334 КПК України, п.п. 15-17 Постанови

Пленуму Верховного Суду України  від 29

червня 1990 року №5 (зі змінами, внесеними постановами від 04.06.1993 р. №3,

03.12.1994 р. №12) «Про виконання судами України законодавства  і постанов Пленуму Верховного Суду України з

питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок суду

повинен бути законним і обґрунтованим.

В мотивувальній частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь

тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо

кожного підсудного та по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом

доведеним, з зазначенням мотивів, з яких суд бере до уваги одні докази і

відкидає інші.

Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, які стверджують

чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням та переліком

досліджених доказів.

Висновки суду щодо оцінки доказів слід викласти у вироку в точних і

категоричних судженнях, які виключали б сумніви з  приводу 

достовірності того чи іншого доказу.

Всупереч цьому, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався,

постановляючи вирок допустив суперечності, у вироку відсутня оцінка та аналіз

зібраних по справі доказів.

В мотивувальній частині вироку обвинувачення ОСОБА_1 сформульовано

незрозуміло, по окремих епізодах вчинення злочинних дій  не розмежовано, не зазначено, якими доказами,

який епізод обвинувачення стверджується або спростовується. Вказавши ознаки

вчинення засудженим шахрайства щодо ОСОБА_4. та ОСОБА_7., зробив висновок про

легалізацію останнім доходів, отриманих злочинним шляхом.

З матеріалів справи, а саме постанови про притягнення в якості

обвинуваченого, обвинувального висновку вбачається, що ОСОБА_1  обвинувачувався в чотирьох епізодах вчинення

шахрайських дій. Зокрема, щодо ОСОБА_4., ОСОБА_7., працівників  ВФАБ «Брокбізнесбанку»  та ОСОБА_7  

У вироку судом дії засудженого кваліфіковано лише по епізоду  вчинення шахрайських дій щодо  ОСОБА_7 і за цим законом ОСОБА_1 засуджено.

Судом залишено поза увагою і не кваліфіковано дії засудженого по інших трьох

епізодах шахрайства.  Будь-яких мотивів

щодо підтвердження або спростування обвинувачення по цих епізодах суд не навів.

 При цьому визнаючи ОСОБА_1 винним у

вчиненні злочину, передбаченого  ч. 4 ст.

190 КК України по епізоду вчинення шахрайських дій щодо ОСОБА_7 суд не звернув

увагу на те,  що кримінальна справа  порушена по цьому епізоду за ч. 2 ст. 190 КК

України (а.с.61-62, т.1) і за цим законом ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення.

Крім цього, формулюючи обвинувачення засудженому та кваліфікуючи його дії

за ч.ч.2,3 ст. 358 КК України, суд зазначив, що ОСОБА_1  вчинив цей злочин за попередньою змовою у

групі осіб з ОСОБА_4

Проте судом не взято до уваги, що згідно вироку суду від 27 листопада 2007

року ОСОБА_4 не обвинувачувався у вчиненні цього злочину (а.с.407 т.5), а дані

обставини судом не перевірялись і не з'ясовувались.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 не з'ясував і не обговорив  наявність пом'якшуючих та обтяжуючих

покарання обставин, не врахував всі дані, які характеризують особу засудженого.

Суперечить вимогам кримінально-процесуального закону і вирок в частині

призначення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 209 КК України

додаткового покарання у виді позбавлення права займати організаційно-розпорядчі

та адміністративно-господарські посади в сфері підприємницької діяльності,

оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що він мав таке право.  

Враховуючи те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи допущено

істотне порушення норм кримінально-процесуального закону, однобічність і

неповноту дослідження обставин справи, а також те, що висновки суду не

відповідають фактичним обставинам справи, що істотно вплинуло на законність і

обгрунтованність вироку, тому відповідно до ст.ст. 367, 368, 369 КПК України

він підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи слід усунути зазначені порушення норм

процесуального закону, належним чином з'ясувати всі обставини по справі,

перевірити доводи апелянтів і, в залежності від встановленого, постановити

вирок з дотриманням вимог ст. ст. 323, 333-335 КПК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3, старшого

помічника прокурора м. Луцька, який брав участь у розгляді справи в суді 1-ї

інстанції, задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 28 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати,

а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.

Головуючий : /підпис/ Хлапук Л.І.

Судді: /підписи/ Матвієнко Н.В., 

Бешта Г.Б.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Волинської області             Г.Б.Бешта