Ухвала

від 13.01.2009 по справі 11-12/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-12/09

Головуючий по 1 інстанції ОРЛЕНКО В.В.

Категорія ст. 206 ч. 2, 118

КК України Доповідач в апеляційній інстанції КОЛОДНИЦЬКИЙ Е.Й.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого КОЛОДНИЦЬКОГО Е.Й.

суддів ЛІТВІНЦЕВА В.М., ЛИГИ М.П.

за участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції на постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 11 листопада 2008 року, якою кримінальну справу щодо обвинуваченого за ст. 206 ч. 2 КК України(в редакції 1960 р.), ст. ст. 118, 124 КК України ОСОБА_2 направлено на додаткове розслідування.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст. 206 ч. 2 КК України(в ред.. закону 1960 р.) щодо потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в приміщенні бару «У Бориса» в м. Черкаси 23.06.2006 p., умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони потерпілого ОСОБА_5 16.01.2002 р. біля гуртожитку по вул. Яцика 8/1 в м. Черкаси, що передбачено ст. 118 КК України, умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони потерпілому ОСОБА_6 16.01.2002 р. біля гуртожитку по вул. Яцика 8/1 в м. Черкаси, що передбачено ст. 124 КК України.

Обставини скоєння даних злочинів викладені в постанові про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого, обвинувальному висновку і постанові суду від 11 листопада 2008 року.

Постановою Соснівського райсуду м. Черкаси від 11 листопада 2008 р. кримінальну справу щодо ОСОБА_2 направлено на додаткове розслідування з мотивів порушення органами досудового слідства ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 19577 p., необхідності встановлення місця проживання потерпілого ОСОБА_6, проведення відтворення обстановки і обставин події із свідком ОСОБА_7 та очних ставок між свідками, уточнення аркушів справи в обвинувальному висновку і матеріалах справи.

На дану постанову суду прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, подав апеляцію, в якій посилається на необґрунтованість висновків суду про порушення прокурором і органами досудового слідства ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників, оскільки ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення, за яким його було видано правоохоронними органами Російської Федерації правоохоронним органам України, всі інші

питання, які поставив суд у своїй постанові, можливо було з'ясувати в судовому засіданні або дати доручення в порядку ст. 315-1 КПК України. Прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію і просив про скасування постанови суду, адвоката ОСОБА_1 та підсудного ОСОБА_2, які заперечували проти доводів апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

На це вказує і Верховний суд України в своїй постанові Пленуму від 11 лютого 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування».

Так, однією з підстав повернення справи на додаткове розслідування на думку суду є те, що органи досудового слідства начебто порушили вимоги ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників, тобто вчинили притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за злочини, за які він не видавався.

Між тим, ці висновки суду не відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

У ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 p., ратифіковану Законом України від 16 січня 1998 р. передбачено, що видана особа не може переслідуватися та засуджуватися ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке її було видано.

Як вбачається з матеріалів справи 28.06.2000 р. та 16.01.2002 р. проти ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа за ст. ст. 206 ч. 2(в редакції Закону 1960 p.), 121 ч. 2 КК України. Постановою прокурора Соснівського району м. Черкаси від 19.02.2002 р. дії ОСОБА_2 були перекваліфіковані на ст. ст. 115 ч. 1, 115 ч. 2 п. 1, ст. 15 ч. 2 КК України.

З метою уникнення від відповідальності ОСОБА_2 утік з постійного місця проживання і його було оголошено в розшук, після чого затримано на території РФ.

На запит Генеральної прокуратури України про видачу ОСОБА_2 Генеральна прокуратура РФ 7.04.2004 р. при йняла рішення про видачу ОСОБА_2 державі України для притягнення до кримінальної відповідальності за хуліганство при обтяжуючих обставинам, замаху на умисне вбивство і умисне вбивство(т. 3 а. с. 61). Під час досудового слідства дії ОСОБА_2 були остаточно кваліфіковані за ст. 206 ч. 2 КК України(в редакції 1960 р.) і ст. ст. 118, 124 КК України і за цими обвинуваченнями справа розглядалася в суді першої інстанції.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 14 Європейської конвенції правоохоронні органи притягнули ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ті злочини, за які він був виданий Російською Федерацією. Та обставина, що в процесі тривалого досудового слідства дії ОСОБА_2 з умисного вбивства та замаху на умисне вбивство були перекваліфіковані на умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони і умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони із залишенням обвинувачення про вчинення хуліганства при обтяжуючих обставинах, ніяким чином не може свідчити про порушення ст. 14 Європейської конвенції, оскільки остаточне обвинувачення ОСОБА_2 пред'явлено того ж самого виду і роду, за яке його було видано, хоча і більш м'яке.

В зв'язку з чим доводи прокурора в апеляції є обгрунтованими.

Приймаючи до уваги те, що під час досудового слідства та в ході судового слідства свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 давали неоднакові, суперечливі показання, суду необхідно було після повного, всебічного дослідження обставин справи і доказів, провести між ними очні ставки, дати оцінку їхнім показам і прийняти відповідне рішення.

Для встановлення нового місця проживання потерпілого ОСОБА_6 суд міг запросити адресне бюро або дати доручення органам досудового слідства в порядку ст. 315-1

КПК України. Якщо виникла необхідність у проведенні відтворення обстановки і обставин події зі свідком ОСОБА_7, суд також міг дати доручення органам досудового слідства в порядку ст. 315-1 КПК України.

Не вказавши в постанові, які саме аркуші обвинувального висновку не співпадають з матеріалами справи, суд зробив припущення в своїх висновках, які неможливо перевірити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що кримінальна справа безпідставно направлена на додаткове розслідування з мотивів, викладених судом у постанові, в зв'язку з чим апеляція прокурора підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

При новому розгляді справи крім повного, об'єктивного і всебічного дослідження матеріалів справи, суду і прокурору слід звернути увагу на положення ст. 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників відповідно до обвинувачення за ст. 124 КК України та порівняти санкцію цієї статті 3акону з санкцією тотожної статті КК РФ.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції задовольнити.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.