Ухвала

від 19.03.2009 по справі 11-12/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 -12

Справа №  11  -12                                                                                                   Головуючий у 1 інстанції Кузьмін М.В..

Категорія : 186  ч.2                                                                                                             Доповідач   Зенченко Т.С.

                У  Х 

В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 березня 2009 року. 

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду

Чернігівської області в складі :

головуючого    -  

Щербакова О.С.

                   суддів      - Зенченко

Т.С., Шахової О.Г.

з участю прокурора Гапеєвої Н.В.

засудженого -  ОСОБА_1.             

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну

справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. 

на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова  від 2 лютого 

2009 року.

Цим вироком     

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця

с. Олексівна Бурейського  району,

Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого,

не працюючого,  мешканця м.

Чернігова,  раніше судимого: 01.12.2004

року Новозаводським  районним судом м.

Чернігова за ст.186 ч.1 КК України  до 1

року  3 місяців позбавлення волі;

18.03.2005 року Новозаводським райсудом м. Чернігова  за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років 3

місяців позбавлення волі; 04.07.2005 

року .Деснянським райсудом м. Чернігова за ст.ст. 296 ч.1, 185 ч.2, 70  КК України до 4 років 3 місяців позбавлення

волі

засуджено за ст.185 ч.2 КК України до  3 років позбавлення волі;

за ст. 186 ч.2 КК України до 

5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України 

шляхом поглинення  менш суворого

покарання  більш суворим призначено  5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання

невідбутої частини  покарання за

попереднім  вироком  у вигляді 6 місяців позбавлення волі і  остаточно призначено 5 років  6 місяців позбавлення волі.

З ОСОБА_1. на користь 

держави  стягнуто 287 грн. 46 коп.

судових  витрат за проведення  експертизи.

Судом ОСОБА_1  визнаний

винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

17 травня 2008 року, приблизно в 00-15 годин ОСОБА_1,

перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем  свого мешкання  за адресою: АДРЕСА_1 викрав мобільний телефон

в комплекті  з чохлом, вартістю 1272

грн., карткою оператора   мобільного  зв'язку 

„Діджус”, вартістю  25 грн. з

грошима  на рахунку  в сумі 7 грн., а всього  викрав 

майна на загальну суму 1304 грн, що належить ОСОБА_2

5 липня 2008 року близько 20 години  ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного

сп'яніння та знаходячись поряд з пивною палаткою, що розташована на

території  ринку „Вісла” по вулиці Щорса

в м. Чернігові, з метою заволодіння 

чужим майном, наніс  декілька

ударів руками в область  обличчя  ОСОБА_3, чим  

заподіяв останньому фізичного  

болю, після чого відкрито 

викрав  револьєр,  вартістю 

1440 грн., в якому знаходились патрони  

у кількості 9 шт. та золотий ланцюг, а всього викрав майна  на загальну 

суму 2750 грн.,  що належить  ОСОБА_4

Не погоджуюсь  з

вироком суду засуджений подав апеляцію. Доводи апеляції зводяться до того, що

вирок  є незаконним та підлягає

скасуванню, а матеріали кримінальної 

справи  направленню   на додаткове розслідування. Вважає, що

досудовим слідством була допущена помилка, 

щодо кваліфікації дій за ст. 185 ч.2 КК України. Телефон він на

викрадав, сам потерпілий ОСОБА_2 

мобільний телефон залишив  у його

квартирі.  По епізоду  пограбування 

він  не планував протиправних дій

відносно ОСОБА_3, а лише забрав у нього револьєр  з метою 

захисту себе та  оточуючих

громадян від нападу зі сторони ОСОБА_3.

Заслухавши 

доповідь  судді, пояснення

засудженого про скасування вироку суду, думку прокурора, який вважає вирок суду

законним та обґрунтованим, дослідивши доводи апеляції,  перевіривши 

матеріали  справи, колегія суддів

вважає, що апеляція засудженого  не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про винність

ОСОБА_1  у вчиненні злочинів за

зазначених у вироку обставин  обґрунтовані

об'єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом з додержанням

вимог кримінального  - процесуального

законодавства.

Суд першої 

інстанції  правильно  встановив 

фактичні обставини  вчинених  засудженим 

злочинів.

Висновки суду  ґрунтуються  на 

доказах детально викладених у вироку.

Доводи засудженого ОСОБА_1. 

проте, що він  не вчиняв крадіжку

телефону потерпілого ОСОБА_2, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як на досудовому слідстві так і в суді першої інстанції

засуджений ОСОБА_1 заперечував  свою

причетність до вчинення крадіжки  майна,

яке належало потерпілому  ОСОБА_2         

Проте вина ОСОБА_1. 

повністю підтверджується доказами, які належно оцінені  судом.

Потерпілий  ОСОБА_2 на

протязі всього часу досудового слідства 

наголошував  на тому, що саме

засуджений  ОСОБА_1, вчинив крадіжку його

мобільного телефону. При цьому 

пояснивши, що знаходячись, 17 травня 2008 року   на квартирі 

засудженого, він  по  мобільному телефону дзвонив. Потім  приїхавши додому   виявив відсутність телефону. Через деякий

час він знову  повернувся до  квартири ОСОБА_1  та запитав про телефон, але засуджений

пояснив, що телефону у  нього не було і

він його  не бачив.

Свілок  ОСОБА_5  підтвердив факт, знаходження ОСОБА_2 в

квартирі ОСОБА_1. Він бачив, що останній телефонував, а потім поїхав додому.

Через деякий час  ОСОБА_2 повернувся

до  квартири ОСОБА_1  та шукав свого телефону.  На запитання ОСОБА_2 про знаходження

телефону, ОСОБА_1 пояснив, що у нього 

телефону не має. Уранці він пішов до ОСОБА_1 і останній  запропонував піти на  центральний ринок та  продати 

телефон. Разом з ОСОБА_1  і пішли

на ринок, де  він  продав 

мобільний телефон за 400 гривень. Гроші витратили  на гральних автоматах. Потім  від працівників міліції йому стало відомо, що

телефон крадений  і  належав ОСОБА_2.

Із перевірених 

показань   свідка ОСОБА_6  вбачається, що  17 травня 2008 року  він придбав 

телефон  на Центральному ринку за

450 гривень, а 23 травня 2008 року 

працівникам міліції  він  добровільно віддав телефон.

 Колегія суддів не

може  погодитися з доводами апелянта про

неправильність кваліфікації його  дій за

ст. 185 ч.2. КК України. Оцінюючи всі докази по справі суд прийшов до

висновку,  що засуджений  повторно вчинив крадіжку чужого майна.

Апеляційним судом були перевірені твердження засудженого, що

за його дії відносно  потерпілого  ОСОБА_2 була винесена постанова про відмову в

порушенні кримінальної справи, а тому орган досудового слідства не мав права,

знову   виносити постанову про порушення

кримінальної справи відносно нього по факту 

крадіжки мобільного телефону.

Проте, як свідчать матеріали кримінальної справи, дійсно 26

травня 2008 року  о/у ВКР ЧМВС України в

Чернігівській області була винесена постанова по  заяві 

ОСОБА_2  про відмову в порушенні

кримінальної справи за ст.6 п.2 КПК України, 

ч.1 ст.11 КК України. Проте, при перевірці  відмовного 

матеріалу   було встановлено, що

рішення про відмову  в порушенні

кримінальної справи   прийнято  незаконно та необґрунтовано. Зазначена

постанова 6 серпня 2008 року заступником 

прокурора м. Чернігова   була

скасована і  порушена  кримінальна справа за фактом  таємного 

викрадення майна, що належить ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1.

Всі обставини скоєння ОСОБА_1 

злочину   відкритого заволодіння

майна  потерпілого  ОСОБА_3 були досліджені, як при проведенні

досудового слідства     так і під час

проведення  судового слідства  з відповідною перевіркою  всіх доказів та документів, які є в

матеріалах справи.

В основу вироку були покладені показання потерпілого, свідків  ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Зазначені особи  давали послідовні  покази відносно дій  засудженого.

Твердження 

ОСОБА_1  щодо захисту себе  від дій 

потерпілого ОСОБА_3, є безпідставними.

Так, потерпілий 

ОСОБА_3 підтвердив, що  між ним та

ОСОБА_1 виник  конфлікт і почалася бійка,

у цей час хтось ударив його ззаду і він впав на землю. ОСОБА_1  накинувся на нього і став бити кулаками в

область обличчя. Він бачив, як ОСОБА_1 

зірвав з його  шиї золотий

ланцюжок та забрав сумку,  в якій

знаходився  револьєр  з патронами.

З показів свідка ОСОБА_7 

вбачається, що він був очевидцем, коли 

сталася бійка між потерпілий та ОСОБА_1. При цьому  потерпілий лежав на землі, а  ОСОБА_1 наносив удари,  після  

ОСОБА_1 встав та кудись побіг.

  Під час проведення

очної  ставки між  засудженим 

та потерпілим  було встановлено,

що  дійсно    ОСОБА_1 

скоїв  злочин відносно  ОСОБА_3. .ОСОБА_3  підтвердив 

факт, що  під час бійки  ОСОБА_1 забрав  у нього пістолет та зірвав з шиї золотий ланцюжок.

ОСОБА_1  не заперечував, що коли

потерпілий лежав на землі, він із сумочки 

забрав револьвер (а.с.22-23).

Твердження засудженого, що він забрав   револьвер з рук потерпілого  для самозахисту, не можуть братися до уваги,

оскільки потерпілий вказує, що револьвер був у сумці,  і сам засуджений не заперечує цього

факту.    

Вказаним доказам в сукупності з іншими доказами у справі, суд

дав належну  оцінку і дійшов  обґрунтовано висновку  про винуватість  засудженого 

у вчиненні  злочинів за

обставин,  викладених у вироку.

Ці його  злочинні дії

вірно кваліфіковані за ст. 185 ч.2,   186

ч.2 КК України.           

Визначене засудженому покарання відповідає ступеню тяжкості

вчинених злочинів  і даним  про його особу і є достатнім  для його 

виправлення.

Порушень вимог кримінально-процесуального  закону, які 

тягнуть  скасування вироку,

вивченням  матеріалів справи  не виявлено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК

України, колегія суддів,

                                                у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а

вирок Новозаводського  районного суду м.

Чернігова від  2 лютого 2009 року  щодо нього - без зміни.

Головуючий:                                                       

Судді: