Ухвала

від 03.03.2009 по справі 11-12/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11- 12 /2009р

Справа  № 11- 12 /2009р.                                     

Головуючий у 1 інстанції : Новіков 

О.М.

Категорія: ст.191 ч.2 КК

України                        Доповідач

: Борисенко І.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

     03 березня 2009 року колегія суддів

судової палати у  кримінальних  справах   

апеляційного  суду  Чернігівської 

області  в  складі:

           головуючого                    Борисенка І.П.  

           суддів                                Сердюка О.Г.,

Білоброва В.Д.

           з 

участю  прокурора       Сороки Г.В.

          при секретарі                    Гой Н.Г.

          виправданої                      ОСОБА_1

          захисника                         ОСОБА_2  

розглянула

у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією

помічника прокурора Бахмацького району на вирок Бахмацького районного суду

Чернігівської області  від  30 жовтня 2008  року.

Цим вироком:           

                                           ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженка та мешканка м. Бахмач

Бахмацького району Чернігівської області, проживаючої по АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з вищою

освітою, одружена, має на утриманні неповнолітню дитину, працююча юридичним

консультантом СТОВ „Україна”, с. Голінка Бахмацького району Чернігівської

області, раніше не судима,  

 за ст. ст. 191 ч. 2, 364 ч. 1 КК України - виправдана за відсутністю в її діях складу

зазначених злочинів.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст. 81 КПК

України.

         ОСОБА_1 обвинувачувалась органами досудового слідства в

тому, що вона працюючи на

посаді державного реєстратора Бахмацької районної державної адміністрації і

маючи 13 ранг державного службовця, тобто являючись службовою особою при

проведенні реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, всупереч вимогам

ч.4 ст. 10, ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 42 Закону України "Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" №755-4 від 15

травня 2003 року, згідно яких передбачено, що при проведенні державної

реєстрації державному реєстратору подається документ про сплату реєстраційного

збору і кошти одержані як реєстраційний збір за проведення державної

реєстрації, зараховуються до місцевого бюджету за місцем знаходження

відповідної особи, при проведенні реєстрації протягом 2007 року трьох юридичних

осіб - ПП "Іммарк" Кравченко Надії Іванівни, ПП "Тетяна -

Бахмач" Кобець Валентина Іванівна, ПП "Льомбо" Полянської

Валентини Леонідівни, отримала у власному службовому кабінеті, який

розташований в будівлі Бахмацької райдержадміністрації за адресою місто Бахмач,

вулиця Першотравнева, будинок №36, від них по 170 грн. 00 коп. як сплату

реєстраційного збору, кошти не перерахувала на рахунки відповідних місцевих

бюджетів а зловживаючи службовим становищем привласнила їх, а також при

проведенні реєстрації протягом 2007 року восьми фізичних осіб - ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 отримала у

власному службовому кабінеті, який розташований в будівлі Бахмацької

райдержадміністрації за адресою місто Бахмач, вулиця Першотравнева, будинок

№36, від них по 34 грн. 00 коп. як сплату реєстраційного збору, кошти не

перерахувала на рахунки відповідних місцевих бюджетів а зловживаючи службовим

становищем привласнила їх, внаслідок чого заволоділа чужим майном на загальну

суму 782 грн. 00 коп., тобто вона являючись службовою особою заволоділа чужим

майном шляхом зловживання своїм службовим становищем і її дії були

кваліфіковані по ст. 191 ч. 2 КК України. Крім цього, ОСОБА_1 також

обвинувачувалась органами досудового слідства в тому, що 11 січня 2007 року,

працюючи на посаді державного реєстратора Бахмацької районної державної

адміністрації і маючи 13 ранг державного службовця, тобто являючись службовою

особою, під час державної реєстрації припинення підприємницької діяльності

приватним підприємцем ОСОБА_11, всупереч вимогам п.п 9,15 ст. 47, 51 Закону

України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

підприємців" №755-4 від 15 травня 2003 року, згідно яких передбачено, що

при проведенні державної реєстрації припинення підприємницької діяльності

особа, яка припиняє підприємницьку діяльність повинна подати державному

реєстратору документи на підтвердження відсутності заборгованості по податках

та зборах, перед Пенсійним фондом України, фондами соціального страхування,

умисно не витребувала вказані довідки, діючи в інтересах зазначеного приватного

підприємця, здійснила державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності

ПП ОСОБА_11 при наявності у нього заборгованості перед УПФУ і Бахмацькому

районі в сумі 4047 грн. 01 коп., Фондом соціального захисту інвалідів в сумі

23004 грн. 46 коп., ВАТ "Укртелеком" в сумі 439 грн. 98 коп.,

відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бахмацькому районі

в сумі 33 грн. 90 коп., Бахмацьким районним центром зайнятості населення в сумі

25 грн. 06 коп., внаслідок чого державним інтересам було заподіяно шкоду на

загальну суму 27740 грн. 41 коп., тобто ОСОБА_1 являючись службовою особою, в

інтересах третіх осіб використала своє службове становище всупереч інтересам

служби і при цьому державним інтересам була заподіяна істотна шкода і її дії

були кваліфіковані по ст. 364 ч. 1 КК України.

За даними обвинуваченнями

ОСОБА_1 була виправдана за  відсутністю в її діях складу зазначених

злочинів.

Суд першої інстанції виправдовуючи ОСОБА_1 за

пред'явленим обвинуваченням вказав, що обвинувачення не може ґрунтуватися на

припущеннях, а по справі доведено факт отримання та привласнення ОСОБА_1 коштів

реєстраційного збору від зазначених вище осіб на суму 408,00грн. Для складу

злочину, передбаченого ст. 191 ч. 2 КК України станом на 2007 рік мінімальний

розмір привласненого чужого майна становив 600,00грн., а тому суд і прийшов до

висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченого ч.

2 ст. 191 КК України.

Стосовно виправдання ОСОБА_1 за ст. 364 ч. 1

КК України, суд першої інстанції вказав, що діями останньої не була заподіяна

істотна шкода державним інтересам, а тому відповідно відсутня об'єктивна сторона,

а тому і відсутній зазначений склад злочину.  

В апеляції 

помічник прокурора Бахмацького району, вважає вирок незаконним і таким,

що підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у

вироку фактичним обставинам справи та однобічністю висновків даних судом

дослідженим доказам. Наголошує, що суд помилково поклав в основу вироку покази

свідків ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 

дані ними в суді, оскільки ці покази не підтверджуються іншими доказами,

а навпаки суперечать їм.

Заслухавши 

доповідача, думку прокурора, який підтримав частково апеляцією помічника

прокурора Бахмацького району апеляцію та просив її задовольнити частково і

постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винною в скоєнні злочину,

передбаченого ст. 191 ч. 2 КК України, а в частині виправдання ОСОБА_1 за ст.

364 ч. 1 КК України - залишити без змін; пояснення виправданої ОСОБА_1 та її

захисника ОСОБА_2., які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а

вирок суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши  матеріали 

справи в повному обсязі та перевіривши під час судового слідства в

апеляційній інстанції докази по справі і обговоривши доводи апеляції, колегія  суддів приходить до висновку, що апеляція

підлягає частковому задоволенню, вирок суду - скасуванню, а справа поверненню

прокурору на додаткове розслідування у зв'язку з однобічністю і неповнотою

досудового та судового слідства.

Відповідно до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і

особа, яка повадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом

заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи,

виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують

обвинуваченого.

Згідно ст. 64 КПК України, при провадженні досудового

слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають

доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення

злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;

обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину; характер і розмір шкоди,

завданої злочином.

Але органи досудового слідства не дотримались вимог

закону, а суд першої інстанції під час розгляду справи не звернув відповідної

уваги на помилки органу досудового слідства.

Вирок підлягає скасуванню у разі неправильного застосування

кримінального закону у випадках, передбачених ст. 371 КПК України: 1)

незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;

2)застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню; 3)

неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Неправильне застосування закону є наслідком неправильного

тлумачення загальної норми закону, що передбачає конкретні ознаки складу

злочину.

Однобічним або неповним є таке дізнання, досудове або

судове слідство, у процесі якого не досліджені всі обставини, що підлягають

встановленню і доведенню відповідно до ст. 64 КПК; не встановлені обставини, що

виключають можливість провадження у справі, передбачені ст. 6 КПК України;

обставини справи не підтверджуються сукупністю доказів, отриманих згідно із

законом.

Так, орган досудового слідства, при пред'явленні

обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 191 ч. 2 КК України зазначив, що остання

пропонувала особам, які проводили реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

підприємців для „зручності” сплачувати реєстраційний збір не в банківські

установи, а особисто їй. Таким чином орган досудового слідства при пред'явленні

обвинувачення вказав, що в діях ОСОБА_1 способом заволодіння коштів був мабуть

обман потерпілих.

В той же час органом досудового слідства не з'ясовано ту

обставину, кому саме своїми діями ОСОБА_1 спричинила шкоду, якщо державі, то з

яких підстав, адже зазначені свідки, в списку до обвинувального висновку, кошти

до банківської установи не сплатили, а отже і кошти не були на рахунку держави,

якщо фізичним особам, то жодна із них по справі не визнана потерпілою.        

         Органу досудового слідства необхідно

з'ясувати чи було пов'язане заволодіння чужим майном шляхом зловживання особою

своїм службовим становищем з внесенням такою особою до офіційних документів

завідомо неправдивих відомостей або складанням і видачею за відомо неправдивих

документів.

Окрім того, під час проведення додаткового розслідування

необхідно звернути увагу на законність та обґрунтованість винесеної слідчим

постанови про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ст. 366 ч. 1 КК

України.

При наявності у справі суперечливих доказів, які мають

істотне значення для висновків суду, у вироку суд не зазначив, чому він взяв до

уваги одні докази і відкинув інші.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що

органом досудового слідства були суттєво порушені вимоги

кримінально-процесуального законодавства щодо конкретності пред'явленого

обвинувачення, що негативно відбилось на всебічності, повноті, об'єктивності

дослідження доказів та вирішення справи та є порушенням права на захист, що

призвело до прийняття судового рішення, обґрунтованість якого викликає сумніви.

Також

органом досудового слідства допущена суттєва неповнота та неправильність

досудового слідства, яка не може бути усунута під час розгляду кримінальної

справи в судовому засіданні, а тому вирок суду підлягає скасуванню з

поверненням кримінальної справи на додаткове розслідування прокурору Бахмацького району.

Керуючись

ст. ст. 365, 366-368 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію помічника прокурора Бахмацького району задовольнити частково.

Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2008

року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Бахмацького району Чернігівської

області на додаткове розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_1 обрати підписку про невиїзд.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

судді:

Борисенко

І.П.                             Сердюк

О.Г.                             Білобров

В.Д.