Рішення

від 20.07.2009 по справі 31/222

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/222

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/222

20.07.09

За позовом          Малого підприємства «Захід», м. Київ

До          Приватного підприємства «КОРЕНІ», м. Київ

Про                              стягнення 142 155,20 грн.

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Ісаєва Л.М., Павліченко О.І. –пред. по довір.

Від відповідача          Маліков С.В. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 142 155,20 грн. заборгованості та неустойки з урахування індексу інфляції за Договором          № 22/08 від 22.08.2007 р. на оздоблювальні роботи офісних приміщень по     вул. Качалова, 5г, посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, договірних зобов'язань та умов щодо оплати.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 04.06.2009 р.

Ухвалами суду розгляд справи було відкладено відповідно до ст.. 77,86 ГПК України

В судовому засіданні від 16.07.2009 р. було оголошено про перерву до 20.07.2009 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, мотивуючи тим, що у позивача не виникло право на кінцевий розрахунок, оскільки за умовами п. 4.9. Договору кінцеві розрахунки здійснюються протягом одного місяця після підписання Акту здачі-прийняття об'єкту.

В судовому засіданні судом було оголошено резолютивну частину рішення відповідно до ст.ст. 82-85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено Договір підряду № 22/08 від 22.08.2008 р. згідно з яким позивач, як виконавець, зобов`язався виконати оздоблювальні роботи офісних приміщень по вул. Качалова, 5г, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації з використанням своїх матеріалів, конструкцій, що поставляється виконавцем, а відповідач, як замовник, зобов'язався передати проектно-кошторисну документацію, забезпечити належне фінансування та оплату виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1. Договору попередня вартість проведення робіт узгоджувалась сторонами та визначена у розмірі 333 860,40 грн. (п. 2.1. Договору). Остаточна вартість робіт мала бути узгоджена сторонами після затвердження проектно-кошторисної документації по об'єкту.

Згідно з п. 2.2. Договору встановлена при укладені договору ціна є динамічною і може змінюватися у разі зміни обсягів і складу робіт.

У відповідності до п. 4.3. Договору відповідач щомісячно здійснює оплату робіт, виконаних позивачем згідно актам за фактично виконані об'єми робіт та згідно проектно-кошторисною документацію на протязі 10 банківських днів з дня підписання таких актів.

На виконання умов Договору, позивачем роботи виконано належним чином та в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання виконаних робіт. Претензій з боку відповідача щодо кількості та якості робіт не було.

Отже, відповідно до актів виконаних робіт, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи,  позивачем виконано робіт на суму 609 607,20 грн., а відповідачем прийнято без зауважень виконані об'єми робіт .

У подальшому відповідач виконані роботи оплатив частково на суму          437 452,00 грн.

Після спливу 10-денного строку протягом якого відповідач мав провести оплату за виконані роботи, позивач звернувся з Претензією №3 на суму         157 155,20 грн.

Як відповідь на Претензію відповідач 30.10.2008 р. перерахував на рахунок позивача суму коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Також позивач надсилав 2 примірники Актів звірки взаєморозрахунків, але оформленого належним чином примірника відповідач не підписав та не повернув .

Таким чином за розрахунком позивача залишкова  заборгованість відповідача  обліковується наведеними доказами та підтверджується розрахунком до позову і складає 142 155,20 грн.

Позивачем на виконання вимог Ухвали суду надані додаткові докази щодо несплати відповідачем суми заборгованості: Довідка № 26 від 03.06.2009 р. про дебіторську заборгованість відповідача перед позивачем  та Довідка банку про те, що на рахунок позивача від відповідача за період з 01.01.2009 р. по 01.06.2009 р. ніякі кошти не надходили.

В свою чергу, відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується виходячи з наступного:

З умов укладеного між сторонами договору у відповідача на момент пред'явлення позову не виникло права на кінцевий розрахунок.

Так, згідно до п. 4.9 договору кінцеві розрахунки здійснюються після виконання всіх передбачених договором робіт в обумовлений строк, протягом одного місяця після підписання акта здачі-прийняття об'єкта.

Також зазначеним пунктом передбачено, що при кінцевих розрахунках Замовник (відповідач) може утримувати вартість робіт, які виконані з вини Виконавця (позивача) з недоробками і дефектами, що зафіксовані відповідним актом при прийманні об'єкта. Протягом встановлених цим актом строків Виконавець повинен усувати виявлені порушення, і після цього Замовник перераховує утримані суми.

Пунктом 12.2. розділу 12 "Здача і приймання робіт" Договору також передбачено, що якщо при здачі об'єкта виявляються недоробки, наявність яких відображається відповідним документом, підписаним двосторонньо, Замовник не приймає об'єкт до їх усунення і має право на затримку оплати неякісно виконаних робіт при остаточних розрахунках.

Згідно до п.9.6 договору «Обов'язком Виконавця (позивача) є ведення всієї виконавчої документації...»,  тобто,   саме  на  позивача  покладений  договором обов'язок складання акта здачі-прийняття об'єкта і пред'явлення об'єкта до здачі.

Тобто умови укладеного між сторонами договору чітко передбачають, що остаточний розрахунок здійснюється Замовником (відповідачем) на протязі одного місяця після здачі Виконавцем об'єкту та підписання відповідного акту.

Оскільки позивач на час пред'явлення позову не виконав свій обов'язок по здачі об'єкта відповідачеві і не надав для підписання відповідного акту, у відповідача відсутні правові підстави здійснити прийняття виконаних робіт на об'єкті в цілому і скласти Акт недоробок та дефектів, а отже і здійснити остаточні розрахунки. За таких обставин позивач неправомірно та передчасно вимагає сплати суми за виконані роботи, не виконавши свій обов'язок по здачі об'єкта відповідачеві.

Крім зазначеного відповідач звертає  увагу суду на наступне:

Пунктом 2.1. договору передбачено, що договірна ціна на оздоблювальні роботи офісних приміщень погоджується Замовником (відповідачем) і є невід'ємною частиною договору. Попередня вартість проведення робіт по цьому договору становила  333860 грн. 40 коп.

Пунктом 2.3. передбачено, що перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і здійснюється шляхом оформлення додаткових угод, підписаних обома сторонами, що являються невід'ємною частиною договору.

Як зазначає у своїй позовній заяві позивач, ним було виконано робіт на суму 609607 грн. 20 коп. тобто на 275746 грн. 80 коп. більше ніж було узгоджено при підписанні договору. Жодних додаткових угод про збільшення вартості робіт позивачем до позовної заяви не додано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що додаткові роботи, які виконані Виконавцем (позивачем) без узгодження з Замовником (відповідачем) не оплачуються. Оплата Виконавцю (позивачу) за виконання додаткових робіт може здійснюватись, якщо Замовник (відповідач) визнає їх необхідність і якщо він без затримки буде повідомлений про них.

Оскільки позивачем не надавались відповідачу обґрунтовані розрахунки, щодо перегляду договірної ціни та сторони не погодили її шляхом підписання додаткової угоди, як це передбачено умовами договору, у позивача взагалі відсутні правові підстави для стягнення боргу.

На вище зазначені доводи відповідача  позивач надав наступні пояснення у листі № 32 від 14.07.2009 р.:

Об'єкт зданий не був, тому кінцеві розрахунки між сторонами оформлені актом прийняття-здачі об'єкта не були.

Позивач в позовних вимогах не вимагає стягнути кошти встановлені кінцевими розрахунками, а лише просить суд стягнути з відповідача кошти за  фактично виконані роботи, зафіксовані в належним чином оформлених Актах прийняття виконаних робіт за березень, травень та частково липень 2008 р.

Представник відповідача пропонував відповідачу укласти другий договір на суму 545 454,00 грн, чи укласти додаткову угоду, але відповідач не відреагував належним чином на пропозицію.

У судовому засіданні приймав участь представник позивача , який був відповідальним виконробом по об'єкту і проводив як генпідрядник узгоджувальні наради та перемови про стан робіт по об'єкту . З його пояснень суду стало відомо про те ,що відповідач гарантував  погашення боргу за рахунок коштів ,які  мали надійти від нових орендаторів і сторони планували укласти нову Угоду.

Періодичні розрахунки відповідача за виконані об'єми робіт  свідчать про те, що сторони знаходились в договірних відносинах.

Договір між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором підряду. Правовідносини сторін щодо будівельного підряду регулюються нормами Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України»), зокрема, главою 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд приходить до висновку, що відповідач умови Договору належним чином не виконав, вартість виконаних робіт повністю не оплатив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами чинного законодавства, та  положеннями Договору передбачено право підрядника зупинити виконання робіт  а у разі потреби проведення додаткових робіт ( перевищення запланованого кошторису ) повідомити про це замовника . Позивач документально підтвердив проведення таких дій ,проте відповідач у встановленому порядку не повідомив позивача про свою згоду чи заперечення,  а  гарантія  провести розрахунки при  наявності коштів  , дає підстави суду зробити висновок , що борг   підлягає  стягненню з відповідача  у зв'язку з  невиконання зобов'язань за Договором .

З огляду на наведені факти , проаналізувавши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу   є правомірними а в решті заявлених вимог підстав для стягнення не вбачається.

.          Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України)пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 837 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Стягнути з Приватного підприємства «КОРЕНІ»( 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 74-Б, код ЄДРПОУ 23170041) на користь Малого підприємства «Захід»( 03154, м. Київ, бульвар Давидова, 10, код ЄДРПОУ 33402908) –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, –суму основного боргу в розмірі 142 155 9 сто сорок дві тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн.. 20 коп., 1 421 ( одну тисячу чотириста двадцять одну) грн..56 коп.–витрати на держмито та 118 (сто вісімнадцять) грн.. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог позову відмовити.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                Н. І. Качан

Дата підписання рішення 22 липня 2009 року.