Ухвала

від 20.07.2009 по справі 22ц-1736

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                          АПЕЛЯЦІЙНИЙ      СУД  

ПОЛТАВСЬКОЇ      ОБЛАСТІ

Справа  №  22ц

- 1736 -2009 року.                            

Головуючий  у  першій 

інстанції

                                Сьоря  С.І.

                               Суддя -

доповідач    Шабовська  В.А.

                              У Х В А Л А

                      І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

2009  року      

липня        місяця         20         дня.                                  м.   Полтава

    Колегія 

суддів  судової  палати 

у  цивільних  справах 

Апеляційного  суду   Полтавської 

області  в  складі:

           головуючого                           Абрамова  П.С.

            суддів                                     

Корнієнка  В.І.

Шабовської  В.А.

          при 

секретарі                           Амеліній  М.В.

    прокурора

    адвоката

    позивача                                

          представника   позивача      

    відповідача                            

    представника відповідача  

    розглянула у  відкритому 

судовому  засіданні  в 

м.  Полтаві  цивільну справу  за 

апеляційною  скаргою   Кременчуцької  міської 

ради  Полтавської  області

на   рішення  

Крюківського   районного   суду 

м.  Кременчука    від   

6 травня   2009  року

по  справі   за  позовом  

ОСОБА_1  до  органу   

місцевого  самоврядування  Кременчуцької 

міської  ради,  за 

участю  третіх  осіб 

виконавчого  комітету  Кременчуцької 

міської  ради,  управління 

містобудування  та  архітектури 

Кременчуцької  міської  ради, 

КП  «Кременчуцьке МБТІ»  про 

визнання  права  власності 

на нерухоме  майно,

колегія  суддів, 

заслухавши  доповідь  судді - доповідача  апеляційного 

суду, -

                В С Т А Н О В И Л А:

    В 

листопаді  208  року ОСОБА_1 звернувся  до 

суду  з  позовом 

до   органу    місцевого 

самоврядування  Кременчуцької  міської 

ради  про  визнання 

права  власності на  нежитлову  

будівлю  охорони  літ. 

«А,аг»  9 кв.м.,  асфальтобетонне  покриття 

площею  2154,49  кв.м., 

що  розташовані  за 

адресою  м.  Кременчук 

вул..  Республіканська  на 

земельній  ділянці  площею 

0,2719 га  (кадастровий  номер 

5310436500:14:001:0007).

    Рішенням 

Крюківського  районного  суду 

м.  Кременчука  від 

6  травня  2009 

року  позов  ОСОБА_1 

до Кременчуцької  міської ради  про 

визнання  права  власності 

на  нерухоме  майно 

задоволено.

    Визнано 

за  ОСОБА_1  право 

власності  на  нежитлову 

будівлю  охорони  літ.»А,аг» 

площею  9  кв.м., 

асфальтобетонне  покриття  площею 

2154, 49  к.м.,  що 

розташовані  за  адресою 

м.  Кременчук  вул.. 

Республіканська  на  земельній 

ділянці  площею  0,2719 

га  (кадастровий  номер 

5310436500:14:001:0007).

    Кременчуцька  міська 

рада  в  апеляційній 

скарзі  ставить  питання 

про  скасування  рішення 

місцевого  суду.

Вважає,  що  нежитлова 

будівля  охорони  літ 

«А,аг»  площею  9 

кв.м.  та  асфальтобетонне  покриття 

площею  2154, 49  кв.м 

по вул. Республіканській  в

м.  Кременчуці,  на 

земельній  ділянці  площею 

0,2719  га  є 

самочинно  збудованою.  Відсутній 

акт  прийняття  об»єкту 

в експлуатацію.  Земельна  ділянка 

не  виділялася  саме для забудови  вказаних 

споруд.

Будівництво 

автостоянки  здійснювалося з  порушенням 

вимог  статті  29 

Закону  України «Про

планування  і  забудову 

територій».

    Апеляційна скарга  не підлягає 

задоволенню  із  наступних 

підстав.

Відповідно  до  ст. 308 

ЦПК  України апеляційний  суд 

відхиляє  апеляційну  скаргу 

і залишає  рішення  без 

змін,  якщо  визнає, що суд  першої 

інстанції  ухвалив  рішення  

з додержанням  норм  матеріального 

і процесуального  права.

Місцевим 

судом  правильно  встановлено 

про те,  що  рішенням 

виконавчого  комітету   Кременчуцької  міської 

ради  народних  депутатів 

№  742  від 

24  жовтня  1991 

року,  розглянувши  клопотання 

фірми  «Сааріз»,  висновки 

міськсанепідемстанції  №  63 

від  16  вересня 

1991  року  самостійної воєнізованої  пожежної 

частини  №  13  

м.  Кременчука  № 

393  від  5 вересня 

1991  року,  матеріали, 

подані  управлінням  архітектури 

і  містобудування,   дозволено   фірмі 

«Саарз»  проектування  платної 

автостоянки  для  легкових 

автомобілів  на  100 

машиномісць  по вул.  Республіканській  в  її  планувальному 

районі  м.  Кременчука на 

землях  запасу  в межах 

згідно  з  прикладеною 

викопіровкою.

    Зобов'язано 

замовника  фірму  «Сааріз» 

розробити  проект  платної 

автостоянки  для  легкових 

автомобілів  на  підставі 

архітектурно-планувального 

завдання  управління    архітектури 

і  містобудування  міськвиконкому  і 

погодити  його  з 

органами  держнагляду  (а.с. 19).

    На 

виконання  зазначеного  рішення  

за  дорученням  фірми 

«Сааріз»  Київським  науково-технічним  центром 

«Кристал»  був  розроблений 

робочий  проект  будівництва 

платної автостоянки  для

легкових  автомобілів  на 

100  місць по  вул. Республіканській  в 

м.  Кременчуці. Проект  був 

розроблений  на підставі   архітектурно-планувального   завдання 

від  23  грудня 1991 

року  №  107, 

висновку  Кременчуцької  міськ 

СЕС  №  14 

від  14  березня 

1992  року  щодо погодження  проекту 

будівництва,  висновку  СВПЧ -13 

від  5  вересня 

1991  року  щодо 

погодження  будівництва.

    Розпорядженням  виконавчого 

комітету Кременчуцької 

міської  ради  від 

17  липня  1992 

року  №  224-р 

дозволено  фірмі  «Сааріз» 

знести  26  штук 

дерев  по  вул.. 

Республіканській,  які  попадають 

у  зону  будівництва 

платної  автомобільної  стоянки 

згідно  акту  від  1

липня 1002  року  ( 

а.с.  89).

    Будівництво 

автостоянки  здійснювалося  підприємством 

«Дорстрой»  у відповідності  до 

вказаного  проекту.

    Відповідно 

до  договору  купівлі-продажу  від 

18  жовтня  1995 

року  стоянка  була 

передана  фірмою  «Сааріз» 

малому   приватному  підприємству 

«Ріна».

    17 

грудня  1997  року 

начальником  ДАБК  м.  Кременчука  був 

затверджений  технічний  висновок комісії  про 

відповідність  забудови  тимчасових 

споруд  архітектурно-будівельним

нормам.  Згідно  вказаного висновку  «закінчена 

будівництвом    тимчасова  платна 

автостоянка по  вул..  Республіканській  в  м.

Кременчуці  відповідає  встановленим 

санітарно-гігієнічним, 

протипожежним, 

архітектурно-будівельним 

нормам,  придатна  для 

використання  за  своїм 

призначенням,  безпечна  для 

експлуатації  і не  шкодить навколишньому  середовищу,  

може  бути  допущена  

до  експлуатації».

    За 

тривалий  період  дії 

автостоянки  з  1991 року 

по  даний  час,  в

своїх   рішеннях  виконавчий 

комітет  Кременчуцької  міської 

ради  та  в рішенні 

сесії  Кременчуцької  міської 

ради  зазначав,  що 

стоянка побудована, 

функціонує;  визнавав  павільйон 

для  охорони  об»єктом 

нерухомого  майна  та 

надавав  земельну  ділянку 

в  оренду  для 

експлуатації  автостоянки.  При 

цьому  не  ставили 

питання  про  визнання 

споруд  самочинними.

    Висновком 

будівельно-технічної 

експертизи  №  8/14 - 08 

від  14  серпня 

2008  року  будівля 

охорони  літ.  «А,аг» 

відноситься  до  об»єктів 

нерухомого  майна,  являється 

капітальною  будівлею,  відноситься 

до  ІІ  групи 

капітальності.

    Вбиральня 

літ.  «Б»  являється 

спорудою  тимчасового  характеру, 

не  відноситься  до 

об»єктів  нерухомості.

    Асфальтове 

покриття  автостоянки  (замощення) 

є  спорудою,  що 

відноситься  до  спеціалізованого  майна, 

яке  являється  об»єктом 

нерухомості.  (а.с.  42-48).

    Вказаний 

висновок  експерта   ніхто  

не  оспорив.

    Місцевим 

судом  правильно  встановлено, 

що  спірні  будівлі  

не  є  самочинно 

збудованими.

    Доводи 

в апеляції  про  те,  що  споруди 

є  самочинними  та  не  відносяться 

до  об»єктів  нерухомого 

майна  не  ґрунтуються 

на  законі  та 

суперечать  матеріалам справи.

    Також 

правильно  встановлено  місцевим судом  та ніким 

із сторін  не оскаржується,  що   

між  ОСОБА_1  та 

МПП  «Ріна»  25 

січня  2001  року   

було  укладено  договір 

купівлі-продажу  №  1 

відповідно  до  якого   

позивач  придбав  майно, 

а саме  автостоянку  на 

100  машиномісць  по 

вул.  Республіканській  в 

м.  Кременчуці  Полтавської 

області.  Згідно  накладної 

№  1  від 

31  січня  2001 

року    МПП  «Ріна» 

передало  майно  ОСОБА_1, 

а  останній  прийняв цегляний  павільйон 

для  охорони    4х4 м, 

огорожу  металеву,  прожектори 

освітлення  в кількості  8 

штук,  асфальто-бетонне  покриття 

площею  0,2719  га, 

вуличний  туалет,  всього 

передано  майна  на 

загальну  суму  12085 

грн.  Вартість  цього 

майна  сплачена  ОСОБА_1, 

що  підтверджується  квитанцією 

до  прибуткового  касового  

ордеру  №  1 

від  31  січня 

2001  року.

    На 

підставі  рішення  ХХІІ 

сесії  Кременчуцької  міської 

ради  четвертого  скликання 

від  17  червня 

2004  року   між  

позивачем  та  відповідачем був укладений  договір 

оренди  землі  від 

18  червня  2004 

року,  відповідно  до 

якого  ОСОБА_1  передано 

в  оренду  земельну 

ділянку загальною  площею  0, 2719 

га.  для  експлуатації 

та  обслуговування  автостоянки 

по  вул.  Республіканській (кадастровий  номер 5310436500:14:001:0007)  до 1 

січня  2008  року.

      Разом 

з  тим,   в п.3 

вказаного  договору  зазначено, 

що  на  земельній 

ділянці   знаходяться  об»єкти 

нерухомого  майна:  павільйон 

для  охорони,  який знаходиться  в 

належному  стані,  а також 

об»єкти  інфраструктури:  електрична 

мережа.

    10 

січня  2009  року 

між  Кременчуцькою  міською 

радою  та  ОСОБА_1 

укладено  додаткову  угоду 

вказаного  договору  оренди 

земельної  ділянки,  якою 

договір  оренди  від 

18  червня  2004 

року  поновлено  з 1 

січня  2008  року 

по  7  квітня 

2011  року.

    Правовідносини  щодо 

правомірності  володіння та  користування 

спірним  майном  (автостоянкою )  виникли 

та  діяли,  коли 

був чинним  цивільний кодекс  1963 

року (дія  закону  в часі) 

та  Закон  України 

«Про  власність».

Стаття  12  Закону 

України  «Про  власність» передбачає  підстави 

набуття  права  власності, 

а  саме  громадянин 

набуває  права  власності 

на  майно,  одержане 

внаслідок  укладення  угод 

не заборонених  законом.

Відповідно 

до  положень  ч.4 ст. 13 

Закону  України  «Про 

власність»  законодавчими  актами 

України  може  бути 

встановлено  спеціальний  порядок 

набуття  права  власності 

громадянином  на  окремі 

види  майна,  а 

також  види  майна, 

що  не  можуть 

перебувати  у  власності 

громадянина.

Як 

вбачається  із  змісту 

ст. 227  ЦК  УРСР 

(  в  редакції 

1963 року)  лише  договори 

купівлі-продажу  житлових  будівель 

підлягали  нотаріальному  посвідченню. 

Інших  заборон  діючі 

закони  не містили.

Разом  з  тим і 

Закон  України  «Про 

власність»,    не  містив 

заборон  на реалізацію  майна, 

яке  було  предметом 

договору  купівлі-продажу  № 1 

від  25  січня 

2001  року.

Спір  про  право 

власності  на  майно, 

придбане за  вищеназваним

договором  купівлі-продажу  від  25  січня 

2001  року  виник 

під  час дії  цивільного 

кодексу  2004  року.

Відповідно 

до  вимог  ст. 328 

ЦК  України  (в редакції 

2004  року)  право 

власності   набувається  на 

підставах,  що  не 

заборонені  законом,  зокрема 

із  правочинів.

Право 

власності  вважається набутим  правомірно, 

якщо  інше  прямо 

не  випливає  із 

закону  або  незаконність 

набуття  права  власності 

не  встановлена  судом.

Ч.2 ст. 328  ЦК

України  встановлена  загальна 

презумпція  правомірності  набуття 

права  власності.

В  зв'язку з

викладеним  місцевий  суд 

дійшов  обґрунтованого  висновку 

про  те,  що 

позивач  ОСОБА_1 на  законних 

підставах   набув  права 

власності  на  майно 

спірної  автостоянки  на 

підставі  договору  купівлі-продажу  від 

25  січня  2001 

року.

Визнання 

права  власності  на  

нежитлову  будівлю  охорони 

літ. А,аг»  площею  9 

кв.м.,  асфальтобетонне  покриття 

площею  2154, 49  кв.м., 

що  розташовані  за 

адресою  м.  Кременчук  

вул.  Республіканська  на 

земельній  ділянці  площею 

0,2719  га  (кадастровий 

номер 5310436500:14:001:0007)  

не  суперечить  вимогам 

закону.

Згідно  із  ст. 105 

ЦК УРСР  ( в редакції  1963 

року)  ініціатором   позову 

щодо  самовільного  будівництва 

жилого  будинку,  господарських 

і побутових  будівель   та 

споруд   був 

лише  один  суб»єкт 

-  виконавчий  комітет 

районної,  міської,  районної 

в  місті  Ради  народних

депутатів.

Як 

вбачається  з  матеріалів 

справи  належний  орган 

не  звертався  з  

позовом  до  суду 

про  визнання  самовільним будівництвом  спірних 

споруд,  а  значить 

погодився   з  правомірністю 

володіння  та  користування 

майном  (автостоянкою).

Вказана  обставина  підтверджується  і 

рішенням   виконавчого  комітету  

Кременчуцької  міської  ради  №  284 

від  17  лютого 

1998  року  в 

якому  зазначено,  «що 

стоянка  побудована  і 

функціонує  з  1993 

року.  Згідно  з 

договором  купівлі-продажу  від 

18  жовтня  1995 

року  стоянка передана  малому приватному  підприємству 

«Ріна».»  Цим  же 

рішенням  МПП  «Ріна» 

була  надана  земельна 

ділянка  площею  0,26 га 

в  користування  на 

три  роки  для 

експлуатації  автомобільної  стоянки 

(а.с.36).

Також 

правильно  місцевим  судом 

встановлено,  що  договір 

купівлі-продажу  автостоянки  від  25  січня 

2001  року  ніким 

не  оспорений  до 

цього часу.  Тобто з часу  купівлі 

автостоянки  ОСОБА_1 цілком  на 

законних  підставах  користується 

земельною  ділянкою  для 

експлуатації  автостоянки.

Разом  з тим,  на підтвердження  правомірності 

користування  автостоянкою  позивач 

надав  до  місцевого 

суду    Дозволи  на 

розміщення  об»єкту  сфери 

послуг,  видані  виконавчим 

комітетом  Кременчуцької  міської 

ради  (а.с.  91,92).

В  зв'язку  з 

викладеним,  колегія  суддів 

приходить  до  висновку 

про  те, що  доводи 

апеляції  не  спростовують    правомірності  володіння 

та  користування   майном 

(автостоянкою)  позивачем.

Встановивши 

такі  обставини  місцевий 

суд   обґрунтовано дійшов  висновку 

про   обґрунтованість

позовних  вимог  та 

їх  задоволення.

Інші  доводи  не 

спростовують  висновків  місцевого 

суду  

Рішення 

місцевого  суду ухвалене  з 

додержанням  норм матеріального  і 

процесуального  права  і 

підстав  для  його 

скасування  не  вбачається.

Керуючись  ст.

ст.  303, 304, 308, 315, 317  ЦПК 

України,  колегія  суддів, -

            У Х В

А Л И Л А :

Апеляційну  скаргу 

скаргою   Кременчуцької  міської 

ради  відхилити,  а     рішення  

Крюківського   районного  суду 

м.  Кременчука  від   

6 травня   2009  року залишити без  змін.

Ухвала 

набирає  законної сили  з 

моменту проголошення  і  може 

бути  оскаржена  протягом 

двох  місяців  шляхом 

подачі   касаційної  скарги 

до  Верховного  Суду 

України.

            С У Д

Д І: