Ухвала

від 06.09.2010 по справі 10-297

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Ухвала

Іменем України

№10-297/2010

6 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів Зав'язуна С.М., Михайловського В.І.

з участю прокурора Гордієнка В.І.

обвинуваченої ОСОБА_1

та захисника - адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 20 серпня 2010 року, якою щодо

ОСОБА_1, 16 череня ІНФОРМАЦІЯ_1,

: уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки,

з незакінченою вищою освітою, не одруженої, не судимої,

працюючої старшим касиром Житомирського відділення

№ 1 ПАТ ОСОБА_3 Сбербанку Росії , проживаючої

в АДРЕСА_1,

відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

встановила:

органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. І91 КК України за наступних обставин.

За змістом подання слідчого, керуючий Житомирським відділенням №1 Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Сбербанку Росії ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою із старшим касиром даного відділення ОСОБА_1, маючи вільний доступ до готівкових коштів вказаного відділення, діючі умисно, з корисливих мотивів, в порушення розділу 1 п. 8, розділу 3 глави 2 та глави 3 Постанови Правління Національного Банку України Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України від 14.08.03 р. № 337, в період квітня - травня 2010 року, без оформлення жодних касових та бухгалтерській, документів, незаконно заволоділи грошовими коштами в сумі 300 000 грн.. які були їм ввірені і в подальшому розпорядились ними на власний розсуд. Вказаними діями даних осіб, ПАТ ОСОБА_3 Сбербанку Росії завдано матеріального збитку на суму 300000 грн., що є особливо великим розміром.

10.08.2010 року прокуратурою Житомирської області по даному факту порушено відносно ОСОБА_1 кримінальну справу за ч.5 ст. 191 КК України і цього ж дня підозрювану ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.

13 серпня 2010 року постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира строк затримання підозрюваної ОСОБА_1 було продовжено до десяти діб.

18 серпня 2010 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за скоєння злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Окрім того, 19.08.2010 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за новим епізодом злочинної діяльності за ч. 5 ст. 191 КК України, де їй інкримінується у змові із ОСОБА_4 завдання матеріальної шкоди ПАТ ОСОБА_3 Сбербанку Росії на загальну суму 4 640 710грн., що є особливо великим розміром.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 11 серпня 2010 року у задоволенні подання слідчого про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було відмовлено за безпідставністю.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вказану постанову суду скасувати, а подання слідчого направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що при винесенні рішення про відмову в обранні запобіжного заходу, не взято до уваги, що ОСОБА_5 ; вчинила особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки, що злочин вчинено у співучасті з іншими особами, місце перебування деяких невідоме на даний час. Обвинувачена не заміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, вину у вчиненні інкримінованого злочину визнає частково, а тому, на думку апелянта, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 зможе знищити речові докази і таким чином перешкодить встановленню істини у справі. Вважає, що судом першої інстанції не наведено аргументів на користь того, що інший запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої і виконання нею процесуальних обов'язків.

Заслухавши доповідь судді, особу, в провадженні якої перебуває кримінальна справа, міркування прокурора, які підтримали апеляцію з вищевказаних підстав, обвинувачену ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, хоч й обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких, але за матеріалами справи, ініціатором злочину не являлась, вчинила дії, які їй ставлять у вину, на вимогу керуючого відділенням банку, від якого була залежна по роботі, та якому передала всю суму викрадених коштів.

Крім того, за поясненнями слідчого, у провадженні якого перебуває справа, ОСОБА_1 на даний час з відділення ПАТ ОСОБА_3 Сбербанку Росії звільнена, активно співпрацює із органами досудового слідства, будь-яких даних, які б могли свідчити про її намір ухилитись від слідства та суду, в розпорядженні слідства немає.

Отже, наведені дані поряд з тим, що ОСОБА_1 має молодий вік, до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, продовжує навчатись у вищому учбовому закладі, страждає низкою хронічних хвороб, у зв'язку з чим й на даний, час перебуває на стаціонарному лікуванні, на думку колегії суддів, свідчать про непереконливість доводів апеляції прокурора про можливість обвинуваченої перешкодити встановленню істини у справі, знищити речові докази.

Посилання прокурора на те, що обвинувачена не заміжня, неповнолітніх дітей на утриманні немає, а також на те, що злочин вчинено із особами, місце перебування деяких на даний час невідоме, на думку колегії суддів., само по собі, не може бути достатньою підставою для обрання обвинуваченій такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Не можуть бути прийняті до уваги й твердження в апеляції прокурора про те, що судом не наведено аргументів на користь того, що інший запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої і виконання нею процесуальних обов'язків, оскільки, як вбачається із змісту постанови, суд першої інстанції відповідно до вимог закону навів докладні мотиви прийнятого за результатами розгляду подання слідчого рішення.

За таких обставин підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 236-2, 365, 366, КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 20 серпня 2010 року, якою щодо ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - без зміни.

Судді