Постанова

від 13.11.2009 по справі 2-а-486/09

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-486, 2009 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2009 року                                 Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді:                                   Галича Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу „Дітям війни”, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона відповідно ст. 1 Закону України  “Про соціальний захист  дітей війни” є дитиною війни і її у відповідності ст. 6 вказаного закону повинна  виплачуватися щомісячна соціальна надбавка до пенсії у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком. На її звернення відповідач листом повідомив, що їй вищевказана допомога виплачувалася відповідно до чинного законодавства.

Позивачка просить суд визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі щодо нарахування та виплати з 22 травня 2008 року їй як „Дитині війни” недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язати відповідача здійснити з 22 травня 2008 року по дату винесення рішення судом їй як „Дитині війни” нарахування та виплату на її користь недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.

Позивачка та представник відповідача подали до суду заяви з проханням слухати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду доказів.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає повністю,  посилаючись на те, що призначення та виплата позивачці надбавки як дитині війни здійснюється в повному обсязі і згідно до чинного законодавства. Крім того, позивачем по частині вимог пропущений встановлений законом річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, а тому відповідач просить застосувати строк позовної давності, встановлений ст. ст. 99, 100 КАС України (а. с. 15 -17) .

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  дитиною війни є особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років.

Статтею 6 даного Закону передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачка народилася 2 лютого 1938 року і є пенсіонеркою  довічно, і, відповідно, на неї поширюється дія  Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, що підтверджується копіями паспорта (а.с.8), копією пенсійного посвідчення (а.с. 9).

 Позивачці відповідачем у 2008 році фактично виплачено вказану допомогу в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (за 2008 рік) в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується  листом відповідача від 8 вересня 2009 року (а.с. 7).

Суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ч. 1 ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції, - “дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

Відповідно до п. п. 5, 6 резолютивної частини даного рішення Конституційного Суду України положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що доплата до пенсії нараховується у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 58 Закону України „Про державний бюджет  на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України” з 1 квітня 2008 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 481 гривня, з 1 липня 482грн., з 1 жовтня 498,00 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”  прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в 2009 році встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, з 1 січня 2009 року по даний час прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність становить  498,00 грн.

Відносини, що склалися між позивачкою та відповідачем, є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачка є дитиною війни, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеної підтримки „дітям війни”.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які відносяться до „дітей війни”.

Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, які є дітьми війни.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивачки щодо порушення її права на отримання вищевказаної доплати до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачка зверталася до відповідача з заявою від 3 вересня 2009 року   про недонарахування та недовиплату її доплати до пенсії в розмірі, встановленому вищевказаним законом. Проте, відповідач відмовив їй в задоволенні даної заяви листом від 8 вересня 2009 року (а.с. 7).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд приходить до висновку, що в період з 22 травня 2008 року по даний час при нарахуванні та виплаті позивачці, як дитині війни, доплати до пенсії застосуванню підлягали норми статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей”, а не положення пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які істотно звузили обсяг прав, встановлених Законом України “Про соціальний захист дітей” і які визнані неконституційними вищевказаним рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Разом з тим, беручи до уваги, що позивачка звернулася до суду з вказаним позовом 28 жовтня 2009 року, а відповідач наполягає на застосуванні вимог закону щодо строку звернення позивачки до суду з адміністративним позовом, суд при вирішенні даного спору стосовно нарахування та виплати вищевказаного підвищення до пенсії за період з 22 травня по 28 жовтня 2008 року, бере до уваги вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, так як позивачка дізналася про порушення свого права про невиплату їй цього підвищення за цей період під час отримання вказаних щомісячних підвищень до пенсії. Фактично позивачка отримувала таке підвищення без затримки щомісячно. Тому річний строк на звернення з вимогою про стягнення вищевказаної доплати за період з 22 травня по 28 жовтня 2008 року закінчився у позивача у відповідний період 2009 року, тобто цей строк на момент звернення до суду позивачкою пропущений.

Позивачка не надала суду будь-яких доказів про те, що строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права в період з січня по 22 травня по 28 жовтня 2008 року пропущено нею з поважних причин, а судом їх не встановлено, тому підстав для визнання причин пропущення строку звернення до суду з вимогою стосовно нарахування та виплати вищевказаного підвищення до пенсії за період з 22 травня по 28 жовтня 2008 року, поважними у суду не має і в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем в період з 28 жовтня 2008 року по даний час   доплата до пенсії позивачці як дитині війни фактично  нарахована та виплачена в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - суд вважає, що слід визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати з 28 жовтня 2008 року по даний час позивачці недовиплаченого вищевказаного щомісячного підвищення до пенсії та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату даної доплати за зазначений період в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.

Керуючись ст. ст. 22 ч. 3, 64 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  ст. 58 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України”, п. п.  2, 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. ст. 2, 6, 7, 9 та 4, 17, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі щодо нарахування та виплати з 28 жовтня 2008 року по дату винесення рішення ОСОБА_2 як „Дитині війни” недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ставищенському районі здійснити з 28 жовтня 2008 року по дату винесення рішення судом ОСОБА_2 як „Дитині війни” нарахування та виплату на її користь недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя