Ухвала

від 08.06.2010 по справі 2-а-23/09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-23/09                                   Головуючий у 1-й інстанції:   Круглик В.В.  

Суддя-доповідач:  Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" червня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                              Зайцева М.П.

Суддів:                                        Собківа Я.М.

                                                  Усенка В.Г.                    

при секретарі                                       Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2009 року у справі за позовом Прокурора Оратівського району Вінницької області в інтересах ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області про зобов’язання виплатити суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги, -

    В С Т А Н О В И В :

16.01.2009 року прокурор Оратівського району Вінницької області в інтересах ОСОБА_4, звернувся до Оратівського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області виплатити ОСОБА_4 суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги.

Постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління праці та соціального захисту населення Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду і прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, та на порушення матеріальних та процесуальних норм, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з’явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню, виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Згідно  ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є учасником війни і має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі – Закон України № 3551-ХІІ).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V, дію Закону України № 3551-ХІІ в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік, а саме ст. 29 установлено на 2007 рік відповідні розміри виплат щорічної разової допомоги.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 29 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V та зупинення в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги на 2007 рік, передбачене ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Судом встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту населення Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області проведена виплата щорічної разової допомоги до 5 травня, що підтверджується довідкою від 25.03.2008 року № 17 (а.с.2) та не заперечується позивачем.

Зазначена допомога до 5 травня виплачена у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України № 3551-ХІІ, Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 року № 1584-ІІІ та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ої інстанції, що позивач просить стягнути відповідні кошти, посилаючись на неправомірне їх нарахування в повному обсязі, а отже просить дії відповідача визнати протиправними.

Відповідно до ст. 71 КАС України,  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності суб'єкта  владних  повноважень обов'язок щодо доказування правомірності  свого рішення, дії чи бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він   заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи наведене, Управлінням праці та соціального захисту населення Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області не було надано доказів виплати грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що відповідачем неправомірно не виплачено позивачу щорічну допомогу 5-го травня за 2007 рік, однак за мінусом виплаченої суми – 55 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки сторони в суді 1-ої інстанції не наполягали на відмові у задоволенні адміністративного позову з цих підстав, то  колегія суддів  дане питання не вирішує.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», адже це не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду 1-ї інстанції, а тому постанова Оратівського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2009 року прийнята ґрунтуючись на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області – залишити без задоволення.

Постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2009 року  по справі № 2-а-23/09 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України за правилами цивільного судочинства в порядок і строки, визначені Цивільно-процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя:

Судді:                    

Повний текст виготовлено 11.06.2010 року